Співпраця у сфері кримінальної юстиції
І відповідно до ст. 31 Договору про Європейський Союз « спільна дснтельность в рамках судової співпраці у кримінальних де ¬ лам » охоплює , переважно , п'ять сфер ( наведений нижче перелік також не є вичерпним ) :
а ) розслідування кримінальних справ і виконання покарань - « об ¬ легченіе та активізація співпраці між компетентними міні -I н ретвіт , судовими чи аналогічними компетентними органами держав - членів у тому , що стосується процедури і виконання рішень ». Згідно Ніццького договору для реалізації відповідних МЕРО ¬ ємств створено спеціальну установу - Євроюст (див. нижче);
б) видача ( екстрадиція ) злочинців - «полегшення екстра ¬ диции між державами - членами » ;
в) гармонізація норм процесуального права , в тому числі уго ¬ ловного процесу - «забезпечення ... взаємної відповідності правил , що застосовуються в державах -членах » ;
г ) розмежування підвідомчості кримінальних справ між державами - членами - «запобігання конфліктів у сфері компетенції між державами - членами » ;
д) гармонізація кримінального права держав-членів у сфері ор - гпнізованной злочинності , тероризму і торгівлі наркотиками.
Унікальність Європейського Союзу, як об’єднання особливого роду, однією з пріоритетних цілей якого є створення простору свободи, безпеки та юстиції, що передбачає, в тому числі забезпечення високого рівня інтегрованості у цивільно-правовій сфері, зумовлює необхідність розвитку судової співпраці держав-членів ЄС у цивільних справах. Така співпраця покликана усунути будь-які перепони спричинені невідповідністю правових та адміністративних систем держав-членів з метою заснування європейського простору цивільного правосуддя.
Важливим етапом посилення судового співробітництва в цивільних справах в рамках ЄС став Амстердамський договір 1997 р., який пов’язав цю сферу зі сво- 1997 р., який пов’язав цю сферу зі сво- р., який пов’язав цю сферу зі свободою руху осіб в контексті забезпечення європейського простору свободи, безпеки та юстиції. Саме необхідність спрощення правового середовища для громадян ЄС стали причиною комунітаризації Амстердамським договором співробітництва судів у цивільних справах шляхом перенесення цієї сфери з третьої в першу опору Європейського Союзу. Відповідно до ст. 65
Амстердамського договору заходи щодо співпраці судових органів держав-членів ЄС у цивільних справах, що мають транскордонні наслідки мають вживатися в тій мірі, в якій це необхідно для належного функціонування внутрішнього ринку ЄС. До зазначених заходів положення ст. 65 відносять наступні: удосконалення та спрощення системи транскордонного надання судових та позасудових документів, співпраці у збиранні доказів, а також визнання та виконання рішень у цивільних та торгових справах (зокрема рішень у позасудових справах); сприяння відповідності чинних у державах-членах норм, що стосуються колізії правових норм та юрисдикції; усунення перепон для нормального функціонування цивільного провадження, в разі потреби — шляхом сприяння приведення у відповідність цивільно-процесуальних норм держав-членів. Амстердамський договір запровадив одностайне прийняття рішень щодо вжиття заходів перелічених у ст. 65. Від- 65. Відповідно до ст. 67 Амстердамського договору протягом перехідного п’ятирічного періоду (від дати набрання чинності Амстердамським договором) Раді належить діяти одностайно, на пропозицію Комісії чи з ініціативи держави-члена та після консультації з Європейським Парламентом. Після перехідного періоду застосовується ця ж процедура, з однією лише відмінністю — Рада діє на пропозицію виключно Комісії. Держави-члени в даному випадку не мають права прямо звертатися з пропозицією до Ради, а діють через Комісію, яка зобов’язується вивчати будь-який запит держави-члена про подання пропозиції до Ради.
