Політичну відповідальність за усю свою діяльність Комисця у повному складі несе виключно перед представницьким органом Союзу - Європейським парламентом. Держави-члени, а рівно Рада, яка незабаром братиме участь у формуванні Домісії, не має права притягати її до відповідальності.
Комісія відповідає перед представницьким органом Союзу в традиционной для парламентських республік формі. Це вотум недоверия. Прийняття Європарламентом резолюції осуду Комісії тягне її відставку. Правда, Договір про ЄС помітно ускладнив цю процедуру: для винесення Комісії недовіри потрібно не лише абсолютное більшість голосів від облікового складу (тобто 314 депутатов), але і підтримку 2/3 від числа присутніх і голосуючих депутатів.
Європейський парламент може звільнити тільки Комісію в цілому, навіть якщо причина звільнення - невдоволення окремими комиссарами. Індивідуальна відповідальність членів Комісії була введена Ниццким договором, але не перед Парламентом, а перед самою Домісією і особисто перед Головою. Як вже відзначалися в п. 3 справжні параграфи, будь-який член Комісії зобов'язаний подати у відставшику на вимогу Голови, підтриманого більшістю членовий цього органу.
Індивідуальна відповідальність комісарів тут носить политический характер, хоча її основою можуть виступати як загальна некомпетентність, погана робота, так і протиправні злоупотребления владою (перелік підстав засновницький договір не визначає).
