Саме виходячи з федеративної моделі і з урахуванням специфіки Європейського Союзу в Конституції для Європи вперше проводиться чіткий поділ його компетенції на кілька категорій (стаття I-12), деякі з яких схожі і за змістом, і за назвою на категорії компетенції Російської Федерації, закріплені в Конституції нашої країни (статті 71 і 72):
1) виключна компетенція Союзу (стаття I-13) включає в себе питання, що повністю перейшли в його ведення від держав-членів. За своїм обсягом виняткова компетенція Союзу невелика - всього 5 сфер (встановлення митного тарифу на зовнішніх кордонах та інші заходи в рамках митного союзу; встановлення правил конкуренції, необхідних для функціонування внутрішнього ринку ЄС, та деякі інші);
2) в рамках спільної компетенції Союзу і держав-членів (стаття I-14) останні не позбавляються нормотворчих повноважень, але можуть здійснювати їх лише в тих межах, які встановлені для них європейськими інститутами. Спільна компетенція - найбільш велика за обсягом категорія компетенції Союзу (внутрішній ринок, соціальна політика, транспорт, охорона навколишнього середовища тощо).
Крім сфер, названих у статті I-14 Конституції, до даної категорії відносяться будь-які питання ведення Європейського Союзу, які прямо не включені в інші категорії його компетенції. Зокрема, як випливає з параграфа 1 згаданої статті, до спільної компетенції Європейського Союзу та держав-членів Конституція зараховує координацію економічної політики та політики зайнятості (стаття I-15) і спільну зовнішню політику і політику безпеки (стаття I-16). Стосовно до цих сфер встановлено особливий правовий режим, що спонукає ряд експертів розглядати їх як знаходяться за рамками "стандартних" категорій компетенції * (110) або в якості "додаткових" категорій;
3) третя, специфічну категорію компетенції Союзу, утворює компетенція щодо здійснення "підтримуючої, координуючої або доповнює діяльність" (стаття I-17). Сюди відносяться, в основному, ті сфери суспільного життя, які найбільш тісно пов'язані з традиційним укладом життя окремих держав-членів (охорона здоров'я, культура та ін.) Втручання Європейського Союзу в ці сфери, відповідно, має бути мінімальним, зводитися переважно до надання фінансової або іншої підтримки, а також до дачі рекомендацій. У всякому разі, в рамках згаданої категорії компетенції Союз, як правило, не може виробляти гармонізацію законодавства та інших правових актів держав-членів (наприклад, вводити загальні стандарти освіти).
