31.Принцип прямої дії права Європейського Союзу.

   Принцип прямої дії права Співтовариства був сформульований Судом Співтовариств у низці справ, починаючи з рішення у справі Van Genden Loos. Він полягає в тому, що права приватних осіб, встановлені нормами права Співтовариства, що мають пряму дію, можуть захищатися цими особами шляхом подання позовів до національних судів.
Яка саме правова норма має пряму дію, встановлюється Судом при розгляді конкретної справи. На підставі практики визнання Судом прямої дії за правовою нормою можна стверджувати, що критеріями Суду є чіткість норми (така, щоб з неї можна було вивести конкретне недвозначне зобов'язання) та її безумовність (застосування такої норми не залежить від її імплементації чи тлумачення державними органами держав-членів або інститутами ЄС).
  Даний принцип означає безпосередню дію і обов'язкову застосовність норм права ЄС на всій території ЄС і щодо всіх суб'єктів європейського права. Норми права ЄС обов'язкові у всій своїй повноті для всіх держав-членів, інститутів ЄС, фізичних та юридичних осіб, які перебувають під юрисдикцією держав - членів ЄС. Принцип прямої дії зобов'язує держави-члени безпосередньо застосовувати норми права ЄС незалежно від того, яке ставлення національних владних структур до регулювання на рівні ЄС даних правовідносин. 
   Принцип прямої дії припускає, що норми права ЄС наділяють безпосередньо правами і накладають обов'язки на приватних фізичних та юридичних осіб. Кожен, хто вважає, що його права й інтереси порушені в результаті незастосування або неналежного застосування норми права ЄС, може звертатися за захистом  до компетентних національних  судових органів.