Природокористування – система пр. норм, які регул сусп. відносини щодо одержання корисних властивостей природних об’єктів та їх ресурсів.
1)Принцип походження права природокористування від права власності на природні об’єкти означає, що використання природних ресурсів залежить від рі¬шення власника, який надав їх у користування. Якщо право користування самого власника є його правомочністю й у силу цього він одержує корисні властивості природного об'єкта, то природокористувачі здійснюють право користування в обсязі й у межах, наданих власником.
2)Принцип цільового використання природних об'єктів та їх ресурсів є за¬гальним для земельного, гірничого, водного та лісового законодавства. Цілі, для яких надаються земельні ділянки, ділянки надр, водні об'єкти та лісові ділянки у користування, визначаються в рішеннях про їх надання для використання. Цілі використання відповідних природних об'єктів вказуються й у державних актах або в договорах на землекористування, у спеціальних дозволах (ліцензіях) на право користування надрами, дозволах на спеціальне водокористування, у лісорубному квитку (ордері) або лісовому квитку.
3)Принцип раціонального й ефективного природокористування є традицій¬ним для природноресурсового й екологічного права, що виступає не тільки як спосіб використання природних ресурсів і засіб охорони природних об'єктів, але і як основна засада правового регулювання використання природних багатств. Зміст вказаного принципу визначається тими функціями, що природа виконує для людини і суспільства, головними серед який є економічна й екологічна функції.
4)Принцип комплексного природокористування означає здійснення одно¬часного використання декількох видів природних об'єктів та їх ресурсів, розта¬шованих на визначеному територіальному просторі.
5)Принцип стабільності і стійкості права природокористування полягає в наданні природних об'єктів, як правило, або в постійне користування, тобто без заздалегідь визначеного строку, або у довгострокове користування. Такі строки характерні для земельного, гірничого, водного та лісового законодавства, у яких довгострокове природокористування складає від 25 до 50 років.
6)Принцип безоплатності загального та платності спеціальноговикорис¬тання природних ресурсів. Загальне природокористування пов'язане з реалізацією природних прав людини та громадянина на сприятливе навколишнє природне середовище. Безоплатність загального природокористування прямо закріплена у ч. 2 ст. 38 Закону «Про ох н/с». За вказаною нормою природоохоронного закону громадянам України гарантується право загального використання природних ресурсів для задоволення життєво необхідних потреб (естетичних, оздоровчих, рекреаційних, матеріальних тощо) безоплатно, без закріплення цих ресурсів за окремими особами і надання відповідних дозво¬лів, за винятком обмежень, передбачених чинним законодавством. Галузеві природноресурсові законодавчі акти також не містять вказівок на внесення плати за певні види загального природокористування. Таким чином, загальне природокористування було і залишається безоплатним як для громадян, так і для підприємств, установ та організацій.
