Під системою екологічного права розуміють сукупність його інститутів, розташованих у визначеній послідовності відповідно до їх внутрішніх закономірностей.
Предметом науки екологічного права є правова доктрина: еколого-правові норми; екологічні правовідносини; історія і динаміка розвитку екологічного законодавства; екологічне право зарубіжних країн та його порівняне з вітчизняною галуззю права; правові форми міжнародного співробітництва у сфері екології; міжнародне екологічне право тощо.
Систему екологічного права як навчальної дисципліни складає цілісна, послідовна і взаємообумовлена сукупність теоретичних положень, ідей і поглядів на екологічне право, його місце в системі вітчизняного права, власну структуру і зміст юридичних норм, відповідних правових інститутів, що регулюють однорідне коло екологічних суспільних відносин. У навчальній дисципліні екологічного права виділяють загальну, особливу і спеціальну частину.
У загальній частині:розглядають питання науково-методологічних основ екологічного права; предмету, методу, принципів і функцій екологічного права; правової природи еколого-правових норм та екологічних правовідносин; системи екологічного права, джерел та історії галузі права; змісту та реалізації екологічних прав й обов’язків громадян і держави, щодо екологічних аспектів права власності на природні об’єкти та права користування ними; правових основ управління у сфері екології; правового регулювання стандартизації, нормування обліку, прогнозування та інформування в сфері охорони н.п.с.; питання еколого-правового статусу особистості, еколого-правової освіти й формування еколого-правової культури; загальних підстав і умов юридичної відповідальності за екологічне правопорушення.
Особлива частина екологічного права поєднує питання охорони окремих природних об’єктів, їх ресурсів і природних комплексів, виходячи з принципу їх поресурсової значимості, змісту і засад еколого-економічного й організаційно-правового механізму охорони; певних об’єктів екологічного права, правової охорони природного середовища міст та інших урбанізованих територій, правового регулювання охорони природного середовища в промисловості, енергетиці, на транспорті, сільському господарстві та інших галузях господарської діяльності, правового режиму територій і зон надзвичайних екологічних ситуацій та подолання наслідків негативного природного та антропогенного впливу на н.п.с., правових засад проведення екологічної експертизи для життя і здоров’я населення країни тощо.
Спеціальна частина екологічного права поєднує питання охорони навколишнього природного середовища у зарубіжних країнах та основних засад міжнародно-правової охорони навколишнього природного середовища. Вона відкриває можливості для порівняльного аналізу вітчизняного екологічного права із зарубіжним екологічним законодавством та правовими формами міжнародного співробітництва держав у сфері охорони навколишнього природного середовища.
