Наведемо кілька різносторонніх авторських визначень предмету і самої політичної соціології:
Ежи Вятр і Моріс Яновіц вважають, що центральною проблемою вивчення п-с. є проблема влади, соціологічне пояснення прояву влади. Цитата М.Яновіца: “Політична соціологія – це наука, яка займається вивченням суспільних основ влади в інституціоналізованих секторах суспільства”.
Сеймур Mapтін Ліпсет наголошує на вивченні зв’язків у системі соціальних і політичних інституцій. “П-с. – це дисципліна, яка вивчає взаємовідносини між суспільством та державою, між соціальним устроєм і політичними інститутами”.
Російські дослідники Волков і В.Амелін трактують предмет п-с. як аналіз соціального змісту політики, політичної діяльності, політичних інтересів і відповідних політичних відносин.
В.Амелін визначає політичну соціологію: “Політична соціологія (с.-п.) вивчає соціальні механізми влади і впливу в суспільстві, закономірності впливу соціальних спільностей на політичні інститути і взаємодію громадян і їхніх груп з державою з приводу владних основ соціального порядку” (Амелин В.Н. Социология политики. - М., 1992. - С. 14-15.).
Рос. дослідник Жан Тощенко звертає увагу на вивчення політичних процесів, владних відносин з точки зору людей як членів громадянського суспільства. Широке визначення Ж.Тощенка: “Предметом політичної соціології виступають політична свідомість і політична поведінка людей, що втілюється в діяльності державних і суспільних інститутів і організацій, а також в механізмах їх впливу на механізм функціонування влади в конкретних соціально-історичних умовах”.
Найбільш просте визначення п.-с. рос.вчених В.Пугачева, А.Соловйова (Введение в политологию. – М.,2000.): політична соціологія - наука про взаємодію між політикою і суспільством, між соціальним ладом і політичними інститутами і процесами, про вплив неполітичної частини суспільства і всієї соціальної системи на політику, а також її зворотній вплив на навколишнє середовище.
Предмет –Тк: Як би не відрізнялися підходи до предмету п-с., ясно одне, що мова йде про вивчення впливу соціальних відносин (соціальної сфери) на політичні (політичну) і зворотній вплив політики на соціальні відносини, інакше кажучи, про діалектику їх взаємодії і взаємовпливу.
Цей вплив проявляється в політичній діяльності і політичній поведінці людей, що складають ті чи інші соціальні спільності і мають свої специфічні інтереси. Зміст цих інтересів вимагає створення і функціонування спеціальних політичних і суспільних структур, інститутів, організацій.
Політична соціологія – це наука, що вивчає соціальну детермінованість політичних відносин і політичної діяльності, виявляє закономірності взаємовпливу політичних і соціальних сфер в конкретних історичних умовах.
До предметной сферы п-с. належать:
- соціальні основи політичної влади;
- поведінка індивідів і соціальних груп в політичному процесі, їх реакція на діяльність владних структур;
- політичні аспекти соціальної стратифікації;
- політична соціалізація особи;
- вплив соціальних, соціально-економічних, соціокультурних та інших факторів на політичну поведінку людей;
методологія і методика соціологічних досліджень політичних відносин.
Проблема співвідношення предметів політології і політичної соціології.
Політична соціологія сформувалася як результат синтезу соціологічних і політологічних знань, соціологізації політичної науки, розвиваючись в рамках кожної з цих наук. Тому подеколи постає питання про те вважати політичну соціологію політологічною чи соціологічною науковою дисципліною.
Деякі політологи вважають розходження між політологією умовним, абстрактними і конвенціальним, а ряд французьких учених (М. Дюверже, Р. Шварценберг і ін.) використовують ці поняття як синоніми, зауважуючи при цьому, що політична соціологія - це сучасна політична наука, що використовує соціологічні процедури і кількісні методи.
Почасти дійсно розмежування сфери політології і політичної соціології носить абстрактний характер і при вивченні конкретних об’єктів межа між предметами дисциплін стирається. Якоюсь мірою це дійсно так. Дослідник, вивчаючи, скажемо, функціонування парламенту у визначеному суспільстві, не може:
- з однієї сторони, зневажити ні універсальними властивостями парламенту, як інституту (політологія вивчає),
- ні діяльністю в його складі індивідів, що представляють собою продукт розвитку соціальних відносин у даному суспільстві, є представники певної соціальної групи (предметом п.-с.).
Інші дослідники трактують п-с як галузь соціологічного знання і чітко відділяють її предметну сферу від предмету політології. Хоча об’єкт політичної соціології і політології один - політичне життя суспільства. Але сам метод дослідження політичного життя соціологічний.
В даному контексті слід зауважити на тому, що соціологія - одна з найбільш інтенсивно розвивающихся наук у даний час. Розвиток соціологічного знання в останні роки йде по шляху прогресуючої диференціації і спеціалізації. Це призвело до виникнення і розвитку нових розділів, нових відгалужень соціологічної науки, що спеціалізуються на дослідженні визначених типів соціальних процесів, явищ і проблем. Наприклад, соціологія політики, соціологія права, економічної соціології, соціологія медицини і т.д.
Треті бачать п.-с. як дочірню наукову дисципліну і соціології, і політології. Ця наука займає проміжне положення між політологією і соціологією, примикає як до однієї, так і до іншої. Варто дотримуватися саме цього.
Відмінності між соціологією очевидні вже на рівня об’єкту дослідження. Соціологія вивчає суспільство в цілому, а п.-с. окремий аспект суспільства – політичне життя.