Бігейвіоризм (від англ. «behaviour» – поведінка) – це методологія, яка зосереджується на вивченні поведінки акторів МВ (окрім держав це можуть бути й окремі люди, сукупності, групи людей, організації тощо).
Найчастіше бігейвіоризм досліджує групи людей. Найбільш пряме бігейвіористське дослідження – наприклад, як ставляться люди до вступу їх країни до НАТО (відповідно – вихід людей на демонстрації – вияв цієї поведінки (позиція цих людей фактично). Бігейвіористи зосереджують увагу не на діях як таких, а на передумовах цих дій, настроях орієнтаціях людей, простеження динаміки цих настроїв. Тобто бігейвіористське дослідження є фактично соціологічним дослідженням за певний період (з певною регулярністю – 1-2 рази на рік чи ін.).
Бігейвіоризм – це сукупність певних дослідницьких методів і методик (соціологічних та ін.).
Виникнення бігейвіористської методології – 30-50-ті роки ХХ ст. ( в американській політології – друга половина 1940-х – 1950-ті рр.). 1950-ті роки – час найбільшого впливу БМ – до кінця 60-х років – потім її змінює постбігейвіористська методологія.
Одним з яскравих представників БМ і водночас одним із засновників постбігейвіоризму в політології був Девід Істон (канадець за походженням), – у кінці 60-х років перейшов на позиції постбігейвіористської методології (ПМ).
ПМ відрізняється від БМ наголосом на етичних проблемах, а бігейвіоризм робив наголос на виробленні й удосконаленні методів дослідження (кількісні та ін.), як все це звести до графіків, формул, схем та ін., – щоб формалізувати, перетворити ці знання у науку (певна математизація). Щоб зрозуміти бігейвіоризм, необхідно вивчити курс вищої математики, статистики. Бігейвіористи уникали етичних аспектів, були за те, що все треба формалізувати..
Але у 1960-х роках гостро постали етичні проблеми – масові громадянські рухи, зокрема у зв’язку із масовим знищенням мирних людей у В’єтнамі. Також постали й інші проблеми – масове вимирання людей через хвороби, голод, різні конфлікти, в т.ч. і локальні збройні конфлікти , які не зачіпали інтереси великих держав, але у цих конфліктах гинуло багато людей, – і міжнародні організації не могли тут допомогти.
Але постбігейвіористи не відмовилися від графіків, формул і схем та ін. (особливо у США).
Для постбігейвіоризму характерний міждисциплінарний підхід – тут посилилися філософський і теоретичний аспекти ((в порівнянні з БМ, в якій відчутний вплив позитивізму, бо позитивісти писали: «нехай говорять не кабінетні теоретики, а факти» – треба показувати історію такою, як вона була, як «вишиваються узори», «вимальовується картина» (чи з’ясовується стан речей)).
