Аналітичність як атрибутивна риса творчості періоду "трьох літ" не означала зміни основ світосприйняття і відповідно світозображення. Шевченко залишився романтиком, який, як і раніше, вдавався до найнеординарніших, сказати б, порогових ситуацій, до міфологічного часопростору і відповідних їм виражальних засобів. Особливо акцентується поетом образ могильного сну, "великого льоху" як символ змарнованої волі і водночас сховок надії на визволення. Суб’єктивізм історіософії Т. Шевченка у період "трьох літ" виявився у деформуванні чи й спрофануванні козацтва як ідеального образу, вияскравленні на міфологічній часовій вертикалі двох доленосних подій – Переяслава як знаку лиха і післяпереяславського пропащого часу. Уточнюються й топоніми на символічній мапі козацької України: Чигирин, Суботів, Холодний Яр – осердя духовного світу Т.Шевченка. Саме тому й "Ієрусалим", подібно до вживаного у ранній творчості "Вавилон", засвідчує прагнення поета співвіднестися з контекстом світової історії, тим самим наголосивши на значущості подій. Антиномічна пара "Січ" – "нема Січі" виповідає не лише найсуттєвіше в історичній долі України, а й означає найсокровенніше з-поміж особистісних переживань поета, щонайперше уражене національне почуття. А тому авторську концепцію у даний час щонайперше виповідають твори на історичну тему ("Чигрине, Чигрине…", "Розрита могила", "Холодний Яр", "Великий льох", "Стоїть в селі Суботові…", "Три літа", "Гоголю", "Сон" (комедія), "І мертвим, і живим…").
1843 р. Шевченко поїхав на Україну, де не був 14 років. Відвідав він рідну Кирилівку, був і в інших місцях на Київщині, на Чернігівщині, на Полтавщині. Поета глибоко вразило тяжке становище закріпаченого селянства. Шевченко глянув тепер на життя народу не очима підліткакріпака, а очима дорослої освіченої людини з передовим політичним світоглядом. Митець побачив і відчув, що в народних массах росте сила гніву проти гнобителів. Ці умови (зростання народного руху і піднесення визвольних прагнень передової інтелігенції) мали вирішальний вплив на політичний розвиток Шевченка. Від оспівування героїчного минулого й подвигів славних предків поет переходить до сатири, спрямованої проти царизму та поміщиків. Визріває критичний реалізм Т. Шевченка. З-під пера поета виходять сатири, сповнені великого революційного гніву: «Сон», «Кавказ», «І мертвим, і живим...». Мотиви
революційної боротьби посіли значне місце в ліриці цих років («Три літа», «Заповіт», «Холодний Яр»). Зміни, що сталися в настроях і думках поета, яскраво передає він сам у вірші «Три літа», який має певне програмове значення.
другому періоді – 1843-1847 pp., серед якого виділяється період "трьох літ" – 1843-1845 pp.;
