Основний принцип – ототожнення підрядної частини з членом речення, функції якого вона виконує.
Виділяють: підметові, присудкові, означальні, обставинні.
Підметові: підрядна частина конкретизує підмет займенник, чи компенсує його відсутність. На основі цього виокремлюють підметово-конкретизаційні та підметово-компенсаційні.
Компенсаційні:
- Підрядна частина компенсує відсутність підмета при виразно особовому дієслові% Хто меч підійме, від меча загине.
- Відсутність підмета при іменному складеному присудку головної частини: Щасливий, хто бачив мрію.
- Підрядна частина стосується головної частини, головний член якої виражений дієсловом із постфіксом –ся: Здавалося йому, що поступає помилково.
- Можуть стосуватися головної частини, предикат якої виражений формою минулого чи давноминулого часу: йому зрозуміло, що зазнають змін і зорі, і сонце, так само, як і люди.
- Підрядна частина може стосуватися форм на –но, -то головної частини: Тепер мені було навіть дивно, як я не звертав уваги на все це раніше.
Присудкові – підрядна частина конкретизує чи компенсує відсутність складеного іменного присудка головної частини.
Компенсаційні – підрядна частина компенсує відсутність складеного іменного присудка головної частини.
Підрядні додаткові найчастіше приєднуються за допомогою сполучників «що», «щоб». Підрядна частина валентно зумовлена опорним словом головної частини.
Означальні – підрядна частина, підпорядковуючись слову чи словосполученню головної частини, виступає його атрибутом. Виділяють відносного підпорядкування і невідносного підпорядкування.
Обставинні – повідомляє місце, напрям дії головної частини. Обставинні:
- Часу
- Причинові
- Способу дії
- Допусту
- Умови
- Мети
- Наслідку
- Приєднувальні – додаткова інформація з приводу того, що висловлюється в головній частині.
- Порівняльне – пояснює головну частину через порівняння.
