Підмет – член двоскладного речення, який означає предмет у широкому розумінні цього слова, якому в реченні приписується дія чи стан, названі присудком, і відповідає на питання хто? що?
Номінативні однослівні підмети морфологічно виражаються:
- Іменниками
- Займенниками
- Числівниками
- Прикметниками
- Дієприкметниками
- Прислівниками
- Інфінітивами: Жити – Вітчизні служити.
- Фразеологізмами та фразеологізованими сполуками
- Прізвище ім’я по-батькові – це простий підмет.
Синтаксично цілісні сполуки:
А) Словосполучення із значенням кількості: 1-ий компонент числівник чи іменник із значенням сукупності + Р. в. чи інш.
Б) Із значенням вибірковості: Н. в. + з (із) + Р. в. (прийменниковий) : дехто з нас.
В) Із значенням сумісності: Н. в. + з (із) + О. в. Цілісність підмета підтримується формою множини присудка.
Семантично цілісні сполуки:
- Хтось, щось + прикметник: щось лихе
- Словосполучення з метафоричним значенням: місяця підкова
- Семантично неповнозначні компоненти (функції) підмета: початок, кінець, середина та ін.. Кінець зими.
Інфінітивний підмет:
- Простий-складений
- Власне інфінітивний: Керувати – це визначати.
- Інфінітивно-іменний: інфінітив + залежне слово
Для підмета властиві такі кваліфікаційні ознаки:
- входить до структурної схеми речення;
- є носієм предикативної ознаки;
- в типових випадках співвідноситься із суб'єктною позицією (семантико-синтаксичний аспект);
- виражається спеціалізованою відмінковою формою (наз. в. іменника, займенника тощо) (формально-граматичний аспект);
- перебуває в двобічному (предикативному) зв'язку з присудком;
- поєднується з присудком координацією як основною формою предикативного зв'язку;
- за прямого порядку слів стоїть перед присудком;
- є носієм теми (комунікативний аспект).
Складений підмет є цілісною сполукою з двох або більше елементів: Серпень з вереснем стискають один одному правиці (М. Рильський).
Складений підмет виражається нерозкладним (цілісним) словосполученням і за вираженою семантикою має такі основні (ядрові) різновиди:
- соціативний (значення сумісності);
- вибірковості;
- кількісної номінації та ін.
Особливим є статус соціативного підмета, в якому слова, що його утворюють, не становлять семантичної єдності. Їхнє об'єднання стає синтаксично нерозкладним (цілісним) тільки в позиції підмета. Ознака, приписувана підметові, однаковою мірою характеризує обидва його компоненти. Присудок (дієслівний чи іменний) виражається словом у множині, тобто формально об'єднує семантику словосполучення в одне ціле як носія предикативної ознаки: Ми з сином під час канікул поїдемо у Київ.
Такий присудок послідовно реалізує семантику сумісності: Остап з Соломією звернули з шляху на поле (М. Коцюбинський).
Складений підмет може виражати також семантику:
- вибірковості: І кожен з нас те знав, що слави нам не буде (І. Франко);
- кількості (кількісної номінації): П'ятірка сивих плотарів сиділа в тінях яворів (А. Малишко).
Основною умовою віднесення сполучень слів типу юрба дівчат, потрібним бути, тридцять піонерів до одного компонента - підмета - є структурна обов'язковість залежної словоформи в словосполученні, а також концентрація на ній предметного значення підмета: До хору записалася сотня чоловік (Ю. Збанацький).
Складений підмет зі значенням кількісної номінації може виражати:
- окреслену кількість предметів (Дві хмароньки плили кудись в убранні золотім... (Олександр Олесь));
- приблизну (неокреслену) кількість предметів: На екскурсію записалося понад сто студентів.
Складений підмет може також виражатися:
- метафоричним (нерозкладним) словосполученням зі значенням образної характеристики предмета: Лишився клубок болю (Л. Костенко);
- незалежним інфінітивом та іменним компонентом: Бути учителем - це найкращий вибір школяра (В. Сухомлинський);
- неозначеним займенником із характеризувальним атрибутом: Щось давнє так смутно в душі забриніло... (Леся Українка).
