Реченнєво-твірні :
- Предикативний
- Сурядний на рівні складного речення
- Підрядний на рівні складного речення
- Недиференційний на рівні складного речення - безсполучникового. Засіб вираження - інтонація.
Предикативність - це співвіднесеність висловленого в реченні з дійсністю, забезпечення категорій персональності, темпоральності і модальності.
В. Адмані: предикативність, як взаємоспрямоване звязування підмета і присудка.
Предикативність - категорія, що співвідносить повідомлення з тим чи іншим часовим планом дійсності. На комунікат. рівні предикат. - це звязок між темою та ремою. На формально-граматичному - відношення між підметом і присудком.
І. Р. Вихованець виділяє 5 диференційних ознак предикативності:
- взаємозалежність підмета і присудка
- передбачуваність головних членів речення
- їх обовязковість
- закритість предикат. зв.
- форма звязку - координація - різновид предикативного звязку, специфіку якого становить взаємозалежність головних членів речення. Формами вияву координації є керування та узгодження.
Сурядний речен.-твірн. звяз. реалізується виключно на рівні складносурядного речення. Формальними показниками цього звязку є сполучники сурядності і, й, так, але і т.д.
На рівні складнопідр. речення наявний підрядний реченнєво-твірний зв., який диференціюють на передбачув-непердбачув, обовязк. - необовязк., власнеприслівн, займенниково-кореляц, власнедетермінантний, детермінантнокореляційний, та зясувальний.
Недиференційний синтаксичний звязок реалізується на рівні складного речення.
Словосполученнєвотвірні: на рівні словосполучення функціонує тільки підрядний звязок, що характеризується прислівною специфікою.
Підрядний звязок прислівного типу диференціюють за:
- Семантичною наповненністю: сильний, слабкий, напівслабкий (напівсильний)
- За формальним виявом: узгодження, керування, прилягання, кореляція.
Узгодж. реалізується безпосереденьо через синтаксичні чинники і належить до слабкого типу підр. звязку. Поділяють на повне - залежний компонент узгоджується у 3-х категоріях - роді, числі та відмінку- з головним словом; неповне - залежне слово з головним не узгоджується в одній із категорій
Скобликова виділяє власнеграматичне узгодження - прикм. узгодж. з імен. у всіх категоріях.
Смислове - іменники мають подвійний рід і з ними потрібно узгоджувати прикметникові форми, зважаючи на контекст чи інші обставини.
Умовно-граматичне узгодж. - коли слово не має категорію роду або числа, і для узгодж. прикм. форм підбирається найбільш сприятлива: твоє ку-ку.
Асоціативно-граматичне - прикметник поєднується з незмінюваними словами: абревіаутра.
Кореляція - поєднання іменника з іменником. Буває повна і неповна.
Повна - залежний компонент дублює всі категорії головного слова: хлопець-космонавт.
Неповна - залежне слово не дублює одну з категорій головного слова: дівчина-тракторист.
Керування реалізується через семантичну незавершеність опорного слова, словосполучення: сильне, напівсильне, слабке
Сильне:
- при власне та невласнеперехідних дієсловах: вишивати рушник
- при предикативних прикметниках та дієприкметниках: вартий уваги, подібний до сонця.
- при девербативах - віддієслівних іменниках: збирання сіна
- при кількісних числівниках в Н.в.: два вікна
- коли префікс та прийменник повторюються чи передбачають один одного: написати на дошці.
Напівсильне:
- коли залежний компонент виражений Д.в. і поєднується з опорним словом та залежним від нього: хлопець подарував дівчині квіти.
Керування безпосереднє та опосередковане - за допомогою прийменника, все інше - безпосер.
Сильне - варіативне - З.в можна замінити Р.в. та неваріативне
Слабке - на периферії між керуванням та приляганням. Ядром є О.в.
Прилягання - реалізується позиційним розсташуванням компонентів. Виникає власне придягання тоді, коли залежний компонент виражений незмінюваними формами: інфінітив, прислівник, дієприслівник.
Відмінкове - коли залежне слово виражене змінюваною частиною мови, найчастіше - іменником. Зустрітися на майдані.
