Прийменник

Прийменник — це службова частина мови, яка уточнює граматичне значення іменника і виражає зв'язки між словами в реченні.

За походженням прийменники поділяються на прості (первинні) і похідні (вторинні). До простих належать прийменники: в, до, від, у, з, за, над, під, при, про, через, без, для, по, серед.

Похідні прийменники: попід, навколо, спереду, поза, понад, перед, близько, посеред. Вони утворилися від інших частин мови і не використовуються як префікси дієслів.

За будовою прийменники поділяються на:

п р о с т і: в, у, до, на, з, за, під, перед і т. д.;

складні: з-за, з-між, з-над, з-поза, з-поміж, з-під, з-понад, поміж, проміж, заради, утворені сполученням двох або кількох простих прийменників;

складені: з метою, в галузі, під час, по лінії, поруч з, незалежно від, незважаючи на, відповідно до, у зв'язку з,

утворені з одного або двох прийменників, іменника з прийменником, прислівника з прийменником. їх ще називають прийменниковими зворотами.

П р и й м е н н и к и — це клас службових незмінюваних слів, за допомогою яких виражається синтаксичний зв’язок іменника (або його еквівалента), залежного від інших слів у словосполученні і реченні.
У традиційній граматиці прийменники трактуються як клас слів, якому властива службова функція: вираження семантико-синтаксичних відношень на основі підрядного зв’язку керування. Відповідно до функції підпорядкування іншому слову іменника прийменникові надається статус окремого слова у прийменниково-відмінковому комплексі, де граматичне значення відмінка виражене флексією, а прийменник доповнює або моди-
фікує його залежно від лексичного значення поєднуваних слів. Наприклад: у строфі вірша Л. Костенко вжито три прийменниково-відмінкові форми іменників (знахідного, орудного і родового):
Лежить городів гарбузова Мекка.
У тихе небо струменить тепло,
І над стареньким комином лелека
Після дощу просушує крило.
Форма знахідного відмінка іменника небо при дієслові зі значенням переміщення за допомогою прийменника виражає не об’єктне, а обставинне значення — спрямування руху вгору {у небо). Прийменниково-відмінкова форма орудного над комином виражає відношення просторових координат (розміщення зверху чогось), а родовий з прийменником після виражає часові відношення (стану — після дощу). Характеристика прийменників як окремого лексико-граматичного класу слів, що відрізняються від повнозначних частин мови відсутністю в них самостійного лексичного значення або послабленого, яке виражається тільки у зв’язку з іменником, не дістала загального визнання. На відміну від традиційної грамати прийменники трактуються як самостійні слова, або як прислівники високого ступеня узагальнення (І. К. Кучеренко), або як службові слова, що мають не тільки граматичні, а й лексичні значення (О. С. Ахманова, В. М. Жирмунський, В. М. Ярцева та ін.). Згідно з іншою концепцією щодо статусу прийменника він
розглядається як особлива морфема. Підставою для такої кваліфікації (наміченої у працях О. О. Потебні, І. О. Бодуена де Куртене, О. М. Пєшковського та інших мовознавців і чітко сформульованої Є. Куриловичем) є наявність у прийменників лише семантико-граматичних і власне граматичних значень, з одного боку, і відсутність лексичних значень, з іншого, а також те, що поза субстантивами, які прийменник як аналітична синтаксична морфема переводить у прислівникову по-
зицію, він «не існує окремо від лексичних одиниць повнозначного іменника»Такий підхід до кваліфікації слова, коли семантико- синтаксичний критерій домінує над лексико-семантичним, заслуговує на увагу саме у межах застосування чотирикомпонентної системи частин мови — іменника, прикметника, дієслова і прислівника. Якщо ж розглядати роль слова у механізмі репрезентації парадигматичних і синтагматичних відношень в актах мовлення, то більш правомірним є виділення прийменників в окремий лексико-граматичний клас слів. Формотворчий репертуар мови уможливлює необмежені функції
відмінкових словоформ для вираження семантико-синтаксичних відношень у словосполученні і реченні. Парадигматичні відношення між пов’язуваними словами реалізуються у формах словозміни граматичними афіксами. В іменнику вони виступають у відмінкових формах. Синтагматичні відношення виражаються на основі об’єднання слів і словоформ у лінійній послідовності, яка визначається структурною схемою словосполучення чи речення та скжіійм їх семантичних компо-
нентів. Службове слово — прийменник разом з відмінковою формою іменника (займенника, субстантивованого слова) відображає відношення між предметами, явищами, діями, станом і є не компонентом морфологічної форми відмінка, а складовою комплексного засобу вираження («прийменник + іменник у відповідному непрямому відмінку»), де обидва компоненти взаємодіють у межах підрядного зв язку з керуючим словом. Прийменники допомагають виявити значення відповідної форми іменника і синтаксичну роль її у реченні. За допомогою прийменників виражаються багатоманітні відношення до предмета — просторові, часові, цільові, умови, допустові і причинові, способу дії (поїхати до міста, сидіти до вечора, боротись для щастя, продовжити роботу всупереч наказу, скривитися від болю, розсипатися з тріском)
та різні об’єктні відношення (узяти за руку, турбуватися про друга). Наприклад: Серед гаю, під горою, старий дуб стоїть (Кул.); / через море дивні зорі до мене з півночі пливуть (Мас). Якщо керуючим словом виступає іменник, то за допомогою прийменника виражаються переважно атрибутивні відношення: дівчина з косою, стежка через гору, вікна на балкон, кімната для малят, іноді — об’єктні: інтерес до науки, потяг до знань, дума про тебе. Наприклад: Я ненавиджу брехню у всякій одежі… (Рил.). Якщо в ролі керуючого слова виступає займенник або прикметник, числівник, дієприкметник, то прийменниково-відмінкова форма разом з керуючим словом є одним членом речення: дехто з нас, хтось із них, троє з них (складені підмети); рожевий від сонця, зроблений у цеху (поширені означення). Наприклад: / кожен з нас те знав, що слави нам не буде
(Фр.); На сто думок замислена Полтава (Кост.).

Прийменники - це службові слова, які в сполученні з формою непрямого відмінка повнозначного слова виражають залежність його від інших повнозначних слів, диференціюючи значення відмінкової форми. Не маючи самостійного лексичного значення, вони разом з відмінковими формами іменників, числівників, займенників виражають різні смислові відношення:

а) місця: Із-за лісу, з-за туману місяць випливає (Т. Шевченко); Між коморою і будиночком ворота і хвіртка. Біля воріт дві тополі (О. Довженко);

б) часові: 3 давніх часів український народ шанував вербу, оспівував у ліричних піснях, думах, билинах (3 журналу); У неділю годині о дев'ятій, коли сонце почало вже підійматися над кронами дерев, Варявийшла в садок (І. Сенченко);

в) мети: Я дуже сміливий: я не боюсь нікого слабого; за правду битися готов я до загину... (В. Самійленко);

г) причинові: Народе мій, се ти!.. Закаменілий в болю дрімаєш від віків, як вигаслий вулкан. Ти все-усе втеряв - зберіг лиш сни про волю і пам 'ять гордих дій та скарб незгойних ран (П. Карманський);

д) умови: При щирості між людьми, при глибокій і міцній симпатії ніякий риск не страшний (Л. Українка);

е) допустовості: Всупереч тим віщуванням проходили грози (М. Рильський); А дуб стоїть незламно всім напастям наперекір (І. Цюпа).

Прийменники завжди вживаються з непрямими відмінковими формами й мають визначене коло зв'язку з відповідними відмінками:

"зв'язки прийменника з тим чи іншим відмінком зумовлені і відповідністю значень прийменника і відмінкової форми. При цьому прийменник розвиває, доповнює, посилює значення відмінкової форми, уточнює, спеціалізує, ускладнює її"16. Прийменники виражають певні смислові відношення тільки з відповідною формою. Вони можуть вживатися з формою одного непрямого відмінка (наприклад: від, до, з-за, з-під, серед, без, біля вживаються тільки з родовим) або можуть сполучатися з двома і більше відмінками (наприклад: перед, під, над - із знахідним і орудним). Сполучуваність прийменників з відмінковими формами можна представити так:

Відмінки	Прийменники		Приклади
Родовий	без, біля, вздовж, від, всередині, для, з, задля, замість, з-за, з-над, з-перед, з-поміж, коло, край, мимо, між, наприкінці, побіля, після, поблизу, поверх, позаду, попереду, поруч, поряд, посеред, просто, протягом, проти, серед, стосовно, шляхом, під час, у напрямку, на відміну від, за допомоги		біля тину, вздовж дороги, від криниці, для сестри, з переляку, з-за груші, з-під землі, коло річки, край села, мимо школи, між нив, наприкінці казки, поряд міста, посеред озера, серед степу, під час канікул, за допомоги товаришів
Давальний	вслід, всупереч, навздогін, навперейми, назустріч, наперекір, напереріз, на противагу		вслід їй, всупереч бажанню, навздогін машині, назустріч сонцю, наперекір йому, на противагу сказаному
Знахідний	у (в), за, крізь, між, на, над, о, перед, під, по, повз, про, через, поза, поміж, понад, попри, незважаючи на, у відповідь на		у квітник, за село, крізь жита, між волошки, на зошит, над зірки, перед тебе, під вечір, по воду, повз нас, через поранення, незважаючи на негоду, у відповідь на запитання
Відмінки		Прийменники		Приклади
Орудний		з, над, поза, поперед, поміж, перед, згідно з, одночасно з, під, порівняно з, поряд із, у зв'язку 3		з дітьми, над полями, поза хатою, понад деревами, між книгами, перед школою, згідно з законом, під вербою, поряд із калиною
Місцевий		у (в), на, о (об), по		у столі, на стежині, о першій годині, по волі