пользователей: 30398
предметов: 12406
вопросов: 234839
Конспект-online
РЕГИСТРАЦИЯ ЭКСКУРСИЯ


Групи прислівників за значенням

За значенням прислівники поділяються на:

  1. Означальні
  2. Обставинні

Означальні означають якість, кількість, спосіб дії чи ознаки і поділяються на:

  • Якісно-означальні – характеризують дію чи стан чи іншу ознаку з якісного боку і відповідають на питання як? Високо, весело.
  • Кількісно-означальні(міри і ступеня вияву ознаки) – вказують на інтенсивність вияву дії чи іншої ознаки. Як багато? Якою мірою? Ледве, вволю
  • Способу дії – спосіб дії і відповідають на питання Як? Яким чином? Вголос, Утрьох.

Обставинні означають різноманітні обставинні відношення, тобто визначають додаткові ситуації, у яких відбувається дія. Звичайно стосуються дієслова-присудка і розкривають зміст всього висловлювання.

Поділяються на:

  • Місця – просторова локалізація дії або стану. Де? Куди? Звідки?
  • Часу – називають час дії. Коли? Відколи? До якого часу? Вказують, коли відбувалася дія; час, з якого починається дія; межу дії в часі; періодичність дії;
  • Причини – причину дії. Чому? З якої причини?
  • Мети – для чого? З якою метою?

Обставинні П. є колишніми відмінковими формами певних дієслів, які відірвалися від своєї парадигми, закріпилися у прислівниковій позиції і внаслідок цього закінчення перетворилися на суфікси.

Залежно від номінативної природи прислівники поділяють на незайменникові, займенникові, атрибутивні та предикативні.

Незайменникові виконують номінативну функцію. Займенникові вказують, але не називають:

  • Питально-відносні – де? Куди? Звідки?
  • Вказівні – там, туди, тоді.
  • Означальні – завжди, інколи, по-всякому.
  • Заперечні – ніде, ніколи, ніяк.
  • Неозначені – десь, де-небудь.
  • Особові – по-моєму.
  • Зворотні – по-своєму.

Предикативні виконують функцію головного члена речення у безособових конструкціях. Розрізняють власне-предикативні – необхідно, потрібно, та предикативні іменникового походження – у двоскладному реченні виконують синтаксичну функцію іменників.

Атрибутивні, вжиті у ролі предикативних: весело, холодно.

Морфологічні типи прислівників:

За морфемною будовою розрізняють непохідні та похідні. Етимологічно вони походять від певної частини мови:

  1. Від займенникового походження: найдавніші від старих займенникових коренів къ, тъ, инъ, съ, сь. Займенник + суфікс. Поєднання двох займенників. Поєднання займенників з прийменниками. Там, туди, тут, поки, доти, внічию, зовсім. Абияк, ніяк, ніколи.
  2. Відіменникового походження: прислівники, що співвідносяться з живими формами, або співвідносність з іменником встановлюється історично.

2 групи:

  • Утворені з відмінкових і безприйменникових форм імен. Ранком, горою, верхи, рачки, пішки, вчора, долі.
  • Від іменників без прийменника. (навіки, навкруги, згодом, зрештою, підтюпцем)
  1. Відприкметникові – утворилися від прикметників без прийменника. Найдавніші – прислівники на –о, -е. синтаксичним шляхом: синтаксична форма почала вживатися як семантична характеристика дії. Елементарно. Пізніше – за зразком, суфіксальним способом.

Від прикметника з прийменником: Р. в., З. в., М. в. з прийм. Д. в. ч. р. і с. р. з прийм.

  1. Від числівникового походження: часто – суфіксальним, частина – морфолого-синтаксичним. Двічі, тричі.
  2. Віддієслівного походження: адвербіалізований дієприслівник на –чи, колишні активні дієприкметники на –е: чаруюче, колишні форми Н. в. не членних дієприкм. Т. ч. ж. р.: нехотя, перегодя.

09.06.2014; 11:34
хиты: 1716
рейтинг:0
Гуманитарные науки
лингвистика и языки
филология
для добавления комментариев необходимо авторизироваться.
  Copyright © 2013-2024. All Rights Reserved. помощь