Дієприкметник
Дієприкметником називається дієслівна форма, яка виражає ознаку предмета за дією, яку виконує предмет або яка на нього спрямована. Дієприкметник відповідає на питання який? яка? яке? які?
Наприклад:
Маленьке вогнище з сухого бур’яну, встромлена в землю чимала вербова гілляка, щедро обвішана квітами, поміж якими блимають
куценькі, з мізинець завбільшки, свічечки, зліплені з потай узятого в запічку воску (М. Олійник).
У дієприкметнику поєднуються значення двох частин мови — дієслова (від нього дієприкметник має категорії часу, виду, стану й перехідності) та прикметника (як і він, дієприкметник змінюється за родами, числами, відмінками).
Дієприкметник має тільки два часи — теперішній (сяючий сніг) і минулий (замерзла річка).
Дієприкметник має вид того дієслова, від якого утворений (виконувати — виконуючий; виконати — виконаний).
Дієприкметники бувають активні і пасивні.
При пасивних дієприкметниках діюча особа або предмет стоїть (або може стояти) у формі орудного відмінка: написана журналістом стаття, виконана учнем домашня робота.
Дієприкметники можуть мати при собі пояснювальні слова: намальований аквареллю, посивілий від смутку.
У реченні дієприкметник найчастіше буває узгодженим означенням, але може виконувати і функцію підмета чи присудка, додатка, якщо виступає у ролі іменника:
Пароплав став тим часом до берега бортом і виріс в очах кирилівців до небачених розмірів (Д. Міщенко); дієприкметник — означення.
(Ю. Петренко)
Словник
Активні дієприкметники виражають ознаку особи (предмета) за його дією (нападаюча команда — команда, що нападає), пасивні дієприкметники виражають ознаку того предмета, на який спрямована дія (випалена галявина, укритий ковдрою хлопчик, присипане цукром тістечко).
Дієприкметники — присудки.
дієприкметник — це особлива форма дієслова, що виражає ознаку за дією або станом і поєднує в собі граматичні особливості дієслова і прикметника.
Із дієслівних граматичних ознак дієприкметник має вид (доконаний або недоконаний) та час (теперішній або минулий).
Вид дієприкметника залежить від того дієслова, від якого він утворений. Порівняйте: планувати — планований(недоконаний вид), запланувати — запланований (доконаний вид).
Час дієприкметника зумовлений тим, коли з'явилася ознака, на яку він вказує, — у минулому чи тепер: посивілий(минулий час), сивіючий (теперішній час)..
Як і прикметник, дієприкметник змінюється за родами (підкреслений, підкреслена), числами (підкреслені — множина), відмінками (Н.: почорнілий; P.: почорнілого; Д.: почорнілому і т. д.); залежить від іменника (порівняйте: жовте листя; пожовтіле листя); у реченні виконує роль означення або присудка (Неподалік чорніє щойно зоране поле. Полезоране вчасно).
На відміну від прикметників дієприкметники називають не постійну ознаку, а тимчасову, пов'язану з дією. Порівняйте:тихий куток — стихаючий гомін; біла стіна — побілена стіна.
Дієприкметник поєднує ознаки дієслова і прикметника, тому й називається дієприкметником. Із дієслівних ознак дієприкметникові властиві граматичні значення виду — доконаного або недоконаного (зів´ялий, в´янучий), часу — теперішнього або минулого (пануючий, підписаний).
Подібно до інших дієслівних форм дієприкметник може мати залежні іменники або займенники в непрямих відмінках (напоєний (чим?) пахощами, звернений (до кого?) до нього), а також може означатися прислівниками (трохи похилий, постійно стривожений, дуже втомлений).
За ознакою активної чи пасивної дії дієприкметники поділяються на активні (сяючий, танучий) і пасивні(прибраний, збудований).
До прикметникових особливостей дієприкметників належать: вираження ознаки предмета (але за дією), відмінювання за родами (в однині), числами й відмінками та узгодження з означуваним іменником у роді, числі, відмінку: намальована картина, намальованій картині, намальованими картинами; посивілий дід, посивілого діда, посивілим дідам.
У реченні дієприкметники найчастіше виступають у ролі узгодженого означення, рідше — іменною частиною складеного присудка. Знову ті самі зорані клапті землі та старі городи з почорнілими крихітними голівками забутоїкапусти та сухим бадиллям (В. Винниченко). Посмітюха і хлопці були тим здивовані (В. Винниченко). Грядка граблями розрихлена, розпушена, боками грабель цупко ущільнена для чепурності й межі, ще і ярижкою обведена по всіх чотирьох сторонах (І. Чендей).
Якщо дієприкметник уживається в реченні в значенні іменника, він може бути підметом або додатком.Головуючий закалатав у дзвоник, зроблений із шматка тонкої стальної труби (П. Загребельний). Коло зомлілоїзібрався натовп (О. Гончар).
Творення дієприкметників
Активні дієприкметники теперішнього часу творяться за допомогою суфіксів –уч(ий), -юч(ий) - від дієслів I дієвідміни; ач(ий), -яч(ий) - від дієслів II дієвідміни: відпочивають — відпочиваючий, ростуть — ростучий, ходять — ходячий.
Дієприкметники теперішнього часу на -мий у сучасній українській мові практично не вживаються.
Російські слова перечитываемый, переписываемый і под. перекладаються як перечитуваний, переписуваний, а також прочитуваний, вироблюваний, виліковуваний та ін.
Активні дієприкметники минулого часу творяться від основ інфінітива за допомогою суфікса -л(ий): повеселіти — повеселілий, змерзнути — змерзлий.
Суфікси активних дієприкметників -ш(ий), -вш(ий), на відміну від російської мови, практично не вживаються, вони є лише в поодиноких словах (бувший — у значенні який був десь, а не колишній; перемігший). Таким словам відповідають описові звороти: той, хто зробив; той, який читав; той, що писав.
Пасивні дієприкметники творяться від основ інфінітива тільки перехідних дієслів за допомогою суфіксів -н(ий), -ен(ий), -т(ий): шити — шитий, загорнути — загорнений (загорнутий), принести — принесений, переписати — переписаний.
При творенні пасивних дієприкметників можливе чергування приголосних: нагромадити — нагромаджений, спекти — спечений, погасити — погашений, пустити — пущений.
Дієприкметник — елемент книжного мовлення. В усному мовленні (у розмовно-побутовому стилі) він уживається рідко.
До широко вживаних у всіх книжних стилях належать пасивні й активні дієприкметники минулого часу.
Пасивні дієприкметники теперішнього часу вживаються здебільшого в науковому та діловому мовленні (досліджувана проблема, обговорюваний проект і т. д.). Активні дієприкметники теперішнього часу вживаються рідко, тоді, коли немає залежних від них слів. Здебільшого їх замінюють підрядними реченнями: замість «Наступаючі на цій ділянці частини досягли успіху» — «Частини, які наступають на цій ділянці, досягли успіху». Активних дієприкметників минулого часу з суфіксами -ш-, -вш- в українській мові немає (рідко вживаний виняток — дієприкметник перемігший).
Найбільш суперечливим є функціонування в українській мові активних дієприкметників. Деякі мовознавці, І. Вихованець, К. Горденська, вважають, що вони чужі для нашої мови. Проте, проаналізувавши творчість наших класиків і усну народну творчість, ми переконуємось, що такі дієприкметники все-таки властиві українській мові. Їх використовували І. Нечуй-Левицький, І. Франко, Л. Українка, Т. Шевченко й ін. Наприклад: “Прислуговуючі наймички та молодиці насилу постягали страви”. (І. Нечуй-Левицький). “До праці, молоді приятелі, до інтенсивної, невсипущої праці над собою самими”. (І. Франко). “І в неволі познає рай, познає волю і всетворящую любов”. (Т. Шевченко).
Активні дієприкметники теперішнього часу творимо від основи дієслова з допомогою суфіксів -уч, -юч, -ач, -яч:
Активні дієприкметники минулого часу творимо від дієслів з допомогою суфікса -л:
поріс – порослий;
До цієї групи належать також дієприкметники, утворені з допомогою суфіксів -ущ, -ащ:
невсипуща праця, невгасущі почуття, невмирущий народ, непитущий чоловік, завидющі очі, загребущі руки.
Варто підкреслити, що ці форми активних дієприкметників функціонували у давній українській мові. Вони роблять нашу мову багатшою, виразнішою й, безумовно, сильнішою, тому варто глибше вивчити нормативність і доцільність їх вживання та збагатити такими словами лексикон Сенсару.
Пасивні дієприкметники теперішнього часу творимо з допомогою суфіксів -ува, -юва, -ова +н:
підсинювати – підсинюваний;
підсилювати – підсилюваний;
вивершувати – вивершуваний;
очікувати – очікуваний;
В іншомовних словах використовуємо суфікс -абельн:
конвертувати – конвертабельний;
адаптувати – адаптабельний.
Пасивні дієприкметники минулого часу творимо з допомогою суфіксів -н, -ен, -ан, -т:
писати – писаний;
читати – читаний;
Проте, використовуючи у власному мовленні різні форми дієприкметників, варто пам’ятати, що треба уникати таких форм, які вважаються ненормативними. Наприклад:
адресуючий – адресант;
управляющий – управитель;
сторожуючий – сторож;
