У гетерогенній класифікації, у її триаспектному варіанті, при якому враховується значення слова, його функція у складі речення та морфологічні особливості, числівник виділяється в окрему частину мови не за повним набором цих різнорідних ознак, як іменник, прикметник, дієслово та прислівник, а лише за однією ознакою — ознакою. семантичного порядку '/В окремий розряд слів числівники об'єднуються за наявністю номінативної функції, а саме як мовні назви кількості. Номінативність числівника досить своєрідна. Кількість як така в реальному світі не існує: вона є абстрактною категорією людського мислення. Отже, референтна сфера числівника непредметна. Але в об'єктивній дійсності існують кількісні відношення між предметами, що свідчить про зв'язок числівників з предметним світом. Такий характер референтної співвіднесеності числівників зумовлює їх відповідні номінативні функції: нумеративну — називання абстрактно-математичного числа і квантитативну — називання кількості предметів. Основною для числівника є квантитативна функція тобто функція вираження кількісно-предметних відношень реальної дійсності. Нумеративна функція історично є вторинною, тому ще суто кількісні відношення є узагальненим відображенням у мисленні людини об'єктивно існуючих кількісно-предметних відношень.
Числівник — повнозначна частина мови, яка означає кількість предметів (певну або точно не визначену) та абстрактно-математичну кількість: двадцять студентів, дві третіх доби, багато друзів, декілька місяців; від ста відняти сорок — шістдесят; п'ять помножити на десять — п'ятдесят; корінь кубічний з дев'яти — три.
Не всі слова, що мають кількісне значення, належать до числівників. Поза системою сучасних числівників перебувають кількісні іменники: пара, десяток, дюжина, сотня, а також іменникові еквіваленти дробових числівників: чверть, третина, половина, десятина (рідко). Вони виступають як дублетні назви кількості при числівникових назвах деяких числових понять, пор л десяток і десять, дюжина і дванадцять, сотня і сто, половина і одна друга, третина і одна третя і т. д.
Окремо стоять і ті іменники, що утворилися суфіксальним способом від назв числівників: одиниця, двійка, трійка, четвірка, п'ятірка, шестірка, сімка, дев'ятка та ін.
До складу сучасних числівників не входять і слова типу перший, другий, третій і под., які довгий час кваліфікувалися лінгвістами як порядкові числівники. В. В. Виноградов першим виділив їх в окремий розряд прикметників, тому що, як і прикметники, вони виражають ознаку предмета, причому це ознака за відношенням "до "того порядкового місця, яке займає цей предмет серед інших однорідних предметів мають несамостійні граматичні категорії роду, числа та відмінка і виконують у реченні синтаксичну функцію означення пор.: п'ятий день і весняний день, третя зміна і нічна зміна, шосте відро і цинкове відро.
Числівники — морфологічно своєрідний клас слів, бо вони не розрізняються за родами і не змінюються за числами. У процесі становлення, виділившись із складу іменників та прикметників, вони майже повністю нейтралізували їх різнопланові граматичні категорії роду і числа.
Родові ознаки мають лише числівники нуль (чол. р.), один (чол. р.), одна (жін. р.), одно, -е (середи, р.), мільйон, мільярд, трильйон і под. (чол. р.), тисяча (жін. р.) Родові відмінності в числівників два — дві, обидва — обидві, півтора — півтори зберігаються лише в називному та знахідному відмінках. За числами змінюється лише числівник один (форма множини — одні).
З граматичних категорій числівники мають тільки категорію відмінка, проте вона не може представляти їх частиномовну своєрідність, тому що властива також іменникам і прикметникам. Крім того категорія відмінка числівника має свою специфіку у порівнянні з цією категорією іменника і прикметника, яка виявляється насамперед у строкатості і розгалуженості системи словозміни числівників.»!
Числівник не має первинної синтаксичної функції, зумовленої його лексичним значенням. У структурі речення він виступає в синтаксичних позиціях інших частин мови, дублюючи їх функції. Здатність числівника вживатися в
невласних позиціях прямо залежить від його функціонально-семантичної ролі. Коли числівник позначає число (нумеративна функція), він виступає або в позиції підмета та придієслівного другорядного члена? (додатка), тобто в позиції субстантива (Десять помножити на сто — тисяча), або в позиції присудка (Два плюс три — п'ять). Отже, при нумеративиому вживанні числівник відіграє конститутивну роль у формуванні речення.
З квантитативною функцією числівник завжди вживається в присубстантивній позиції, але це не означає, що він дублює первинну функцію прикметника. Позначена числівником кількісна ознака має інший характер. Це виявляється, насамперед, у тому, що він лише модифікує значення множини, виражене субстантивом (пор. хлопці та п'ять хлопців). По-друге, всупереч Стосункам означуючого і означуваного (атрибута і підмета), числівник керує субстантивом у називному — знахідному відмінках, а отже, не вступає в атрибутивні відношення з ним. Він утворює з субстантивом функціонально-семантичну єдність, яка заступає позиції субстантива та дієслова, напр.: П'ять бригад працює (позиція підмета); Авангард заводу — п'ять його бригад (позиція присудка); Прораб зібрав п'ять бригад (позиція придієслівного другорядного члена (додатка). У непрямих відмінках числівник формує атрибутивні відношення з субстантивом, але і в цій позиції дублює первинну (атрибутивну) функцію прикметника, пор.: На заводі немає п'яти бригад; Завдання доручили п'яти бригадам; Керівництво зустрілося з п'ятьма бригадами; У п'яти бригадах працюють ветерани.
Більшість числівників, що позначають абстраговану чи конк-
ретно виявлену кількість предметів, не виражають граматично-
го значення роду та числа.
Числівники, що позначають порядок предметів при лічбі, ви-
ражають граматичні значення роду, числа й відмінка, зумовлені
формою означуваного іменника: шостий клас, шоста група,
шосте червня, шості уроки, шостого класу, шостої групи,
шостого червня, шостих, уроків.
Усі числівники в реченні пов’язані з іменниками або висту-
пають як назва числа без іменника. Такі синтаксичні сполу-
чення числівника з іменником у формах називного і знахідного
187відмінків функціонують як один член речення — підмет або
додаток: У вікно моє пильно дивляться сто вікон (Б. Ол.);
Сто річок перебрів у броди (Мал.).
У непрямих відмінках числівники, що позначають кількість, є
узгодженими означеннями: у семи ( с к і л ь к о х ? ) студентів,
з п’ятнадцятьма ( с к і л ь к о м а?) гривнями.
Числівники, що означають порядок предметів при лічбі, зав-
жди виступають узгодженим означенням: десятий ( я к и й?)
літак; до четвертого (я к о г о?) класу.
Числівник може виконувати також роль іменної частини скла-
деного присудка, наприклад: Серце в нас одно (Рил.); або в
сполученні з іменником — обставини: Повернуся із походу
за чотири роки (Нар. тв.).
За значенням і граматичними ознаками числівники поділя-
ються на кількісні й порядкові.
К і л ь к і с н і числівники виражають кількісну характери-
стику предметів або абстраговане число і відповідають на пи-
тання с к і л ь к и ?
Кількісні числівники об’єднують кілька груп: 1) власне
кількісні; 2) неозначено-кількісні; 3) збірні; 4) дробові.
П о р я д к о в і числівники означають порядок предметів
при лічбі й відповідають на питання к о т р и й ? к о т р а ?
к о т р е ?
