Прикметник — це частина мови, що виражає постійну (статичну) ознаку пред
мета, граматично виявлену в категоріях роду, числа і відмінка.
Поняття якості в прикметнику може бути виражене безпосередньо (зелений овес,
глибока річка, свіже молоко) або через відношення до інших предметів (морський
вітер, кімнатна рослина, гречане борошно) та через відношення до особи чи істоти
(Трохимів син, материна хустка, вовче око). Вступаючи в синтаксичний зв’язок з
іменником, прикметник відповідає на питання про предмет: який? яка? яке?
чий? чия? чиє? На відміну від іменників форми роду, числа і відмінка при
кметників не є самостійними, вони узгоджуються з формами роду, числа і відмінка
іменників. Частина прикметників може мати семантично вмотивовану категорію сту
пеня вияву ознаки, що знаходить граматичне вираження у формах ступенів порів
няння (синій — синіший — найсиніший, тонкий — тонший — найтонший).
Прикметники виступають у реченні в ролі узгодженого означення, наприклад:
Перлове небо прибрало землю у сірі тони (М. Коцюбинський).
Приєднуючись за допомогою зв’язки до підмета, прикметник може виступати в
ролі іменної частини складеного присудка, наприклад: Гори були прозорі й легкі в ці
останні дні ясного гірського літа (О. Гончар).
Частина мови Прикметник
Що виражає Ознака у предмета
Морфологічні
ознаки
Відмінювані слова, змінюються за родами, числами і відмінками.
Початкова форма: називний відмінок однини чоловічого роду.
Можуть мати форму ступеня порівняння (якісні прикметники). За
лексичними і морфологічними ознаками поділяються на якісні,
відносні і присвійні
Синтаксична
роль
Основна: узгоджене означення. Неосновна: іменна частина
складеного присудка
П р и к м е т н и к — це частина мови, що виражає
постійну (статичну) ознаку предмета, граматично вияв-
лену в категоріях роду, числа і відмінка.
Поняття якості в прикметнику може бути виражене безпо-
середньо {зелений овес, глибока річка, свіже молоко) або
через відношення до інших предметів (морський вітер,
кімнатна рослина, гречане борошно) та через відношення
до особи чи істоти {Трохимів син, материна хустка, вовче
око). Вступаючи в синтаксичний зв’язок з іменником, при-
кметник погоджує (узгоджує) свою форму з ним у роді, числі і
відмінку. На відміну від іменників, форми роду, числа і відмінка
прикметників не є самостійними, вони залежні від форм роду,
числа й відмінка іменників. Частина прикметників може мати
семантично вмотивовану категорію ступеня вияву ознаки, що
знаходить граматичне вираження у формах ступенів порівнян-
ня (синій — синіший — найсиніший, тонкий — тонший —
найтонший).
Прикметники виступають у реченні в ролі узгодженого
означення, наприклад: Перлове небо прибрало землю у сірі
тони (Коц.).
Приєднуючись за допомогою зв’язки до підмета, прикметник
може виступати в ролі іменної частини складеного присудка,
наприклад: Гори були прозорі й легкі в ці останні дні яс-
ного гірського літа (Гонч.).
