В українській мові є три способи вираження граматичних
значень, а отже, і творення граматичної форми слова: синтетичний, аналітичний та аналітично-синтетичний.За с и н т е т и ч н и м способом граматичні значення виражаються в єдності з лексичним значенням у межах того самого слова афіксальними засобами, наприклад, в іменнику хатою значення роду, числа і відмінка виражається флексією. Крім
афіксів, граматичні значення можуть виражатися також у межах
того самого слова чергуванням звуків і перенесенням наголосу. Порівняйте, наприклад: забрати — забирати, весни. — весни.
Граматична форма, утворена синтетичним способом, називаєть-
с я с и н т е т и ч н о ю . А н а л і т и ч н и й спосіб вираження граматичних значень виступає тоді, коли формальним показником є службове слово,
наприклад: співав би, співала б, співало б, співали б; вдалий —
більш вдалий, найбільш вдалий. Граматична форма, в якій граматичне значення знаходить своє вираження поза основним словом у формалізованому службовому слові, називається а н а л і т и ч н о ю .
Аналітичні форми майбутнього часу (буду читати, будеш
читати …) так само, як і наказового способу (хай пише, хай
пишуть), виступають поряд із синтетичними в єдиній, послідов-
но витриманій системі дієслівних форм. Хоча формальні показники винесені поза основне слово, граматичне значення в аналітичній формі сприймається невід’ємно від лексичного, як і в синтетичній формі слова (пор.: завзятіший і більш завзятий; найуважніший і найбільш уважний).
Службове слово в аналітичній формі настільки формалізується, що прирівнюється за своїм призначенням до стандартизованого (формалізованого) афікса (пор.: частки хай, нехай та інші службові слова в аналітичних формах з формотворчими суфіксами -їй-, -іш- у формах ступенів порівняння прикметників і прислівників).
Граматичні значення можуть також виражатися а н а л іт и ч н о — с и н т е т и ч н и м способом. Наприклад, у сучасній українській літературній мові значення місцевого відмінка виражається флексією і прийменником. Без прийменника форма місцевого відмінка не вживається, а формальний показник його збігається з показником давального відмінка (у класі, при дорозі, по полю).
