ВМС – речовини складної хімічної будови з молекулярною масою порядку 10 4 – 10 6 одиниць маси. До ВМС належать:крохмаль, желатин, целюлоза,шерсть, шовк, бавовна,каучуки,смоли, пластмаси. Приклади ВМС в організмі людини: білки, нуклеїнові кислоти, глікоген.
Набухання – це самочинний процес вбирання ВМС великих кількостей низькомолекулярної рідини, що супроводжується значним збільшенням об’єму та маси ВМС. Розрізняють 2 стадії набухання. На 1 стадії невелика к-сть молекул розчинника дифундує у ВМС, вони заповнюють проміжки між макроланцюгами і сольватують певні групи ВМС. 2 стадія характеризується значним збільшенням маси і об’єму полімеру внаслідок осмотичного всмоктування великої к-сті розчинника. Види набухання:1) обмежене-супроводжується утв. Драглів.2) необмежен – супроводжується повним розчиненням ВМС.
Фактори набухання: природа ВМС і розчинника; дисперсність ВМС; рН; температура; електроліти.
Тиск набрякання виникає в закритій ємності внаслідок збільшення об’єму ВМС під час набухання. За природою – осмотичний (до 107 Па), залежить від к-сті, природи ВМС, розчинника, температури.
Біологічне значення : регулює обмін води між кров’ю та тканинами; сприяє процесам травлення біополімерів; супроводжує процес скорочення м’язів; збільшення набухання сприяє розвитку набряків; зменшення набрякання знижує еластичність і пружність шкіри.
57.
