Стійкість та коагуляція дисперсних систем.
Стійкість дисперсної системи - характеризує властивість незмінюваність в часі її основних характеристик, зокрема таких як розмір і заряд частинок, рівномірність розподілу частинок в об`ємі розчинника. Розрізняють кінетичну і агрегативну стійкість колоїдних розчинів. Кінетична стійкість, є здатність дисперсної системи знаходитись у колоїдному стані та не осаджуватись. Вона значною мірою залежить від поверхневого заряду і розміру дифузій-ного адсорбційного шару. Агрегативнастійкість є здатність дисперсної системи зберігати незмінними розміри частинок. Втрата агрегативної стійкості відбувається за рахунок злипання частинок та їх об’єднання в агрегати. В результаті відбувається випадіння осаду дисперсійної фази і коагуляція колоїду.
Більшість колоїдних розчинів кінетично і агрегативно нестійкі, а їх стійкістьзростає:
1. При наявності однойменного заряду на частинках, що приводить до взаємного відштовху-вання, перешкоджаючи агрегації;
2. При наявності гідратної оболонки навколо протиіону, яка запобігає злипанню частинок;
Коагуляціяколоїдних розчинів - це процес асоціації і збільшення розмірів частинок і в кінцевому підсумку випадіння дисперсної фази в осад. Коагуляцію колоїдної системи мо-жуть викликати такі фактори: 1. Підвищення або зниження температури; 2. Перемішування розчину; 3. Додавання до розчину алкалоїдів, барвників; 4.Зміна реакції середовища; 5. Додавання іонів, які мають од-наковий заряд з проти іоном, тобто заряд протилежнийзаряду гранули. Початок коагуляції можна визначити за різними ознаками: за зміною забарвлення золю, виникненням каламуті, початком виділення осаду і т. д. Завжди необхідно вказувати умови, за яких визначений поріг коагуляції..Колоїдний захист має велике значення в біології та фармації. Білки крові захищають гідрофобні речовини, які в ній містяться, від коагуляції. При послабленні захисної дії білків спостерігається виникнення патологічних станів в організмі, напр., відкладання холестерину на стінках судин, утворення каменів у нирках, печінці та ін. Колоїдний захист використовують при виготовленні ЛП, напр., протарголу і коларголу, які є колоїдними препаратами срібла, захищеними білками.Стабілізація(захист) колоїдних розчинів досягається шляхом додавання невеликих кількостей високомолекулярних речовин, які адсорбуються на поверхні частинок й перешко-джають їх злипанню. Найкраще стабілізують добавки білків та полісахаридів. Колоїдний захист білками має велике значення для біологічних рідин. Так в сечі малорозчинні фосфати
та карбонати кальцію і органічні речовини підтримуються в колоїдному стані завдяки адсорбції на поверхні частинок цих речовин білковихмолекул. Наприклад, для розчинення тої кількості малорозчинних речовин яка є в 1 л сечіпотрібно було б затратити 7 – 14 л води. Всі біологічні рідини є колоїдними розчинами, оскільки присутні в них малорозчинні речовини (холестерин, тригліцериди, вищі жирні кислоти та інші) можуть підтримуватись у розчинному стані лише за рахунок стабілізації. Порушення стійкості колоїдів жовчі та сечі веде до утворення каменів, зниження стійкості колоїдних систем крові веде до відкладення холестерину та ліпідів в стінці судин. Частіше всього втрата стабільності колоїдних систем біологічних рідин є наслідком недостатньої кількостібілків, що стабілізують частинки ліпі-дів та інших речовин, або (що частіше) є наслідком якісних змін в цих білках. В організмі існують процеси, які нагадують процеси коагуляції колодних розчинів. Зокрема перехід крові з рідкого стану в твердий також носить назву коагуляції (зсідання) крові.
