Термін “колоїдний” розчин запропонував Томас Грем (від латинського слова cоlа – клей),
який помітив їх подібність з розчинами клеючих речовини. Колоїдні розчини займають про-міжне місце між грубодисперсними системами та істинними розчинами. Для приготування
колоїдних розчинів необхідно притримуватись певних умов, а саме:
1. Розміри частинок має бути в межах 10–7– 10– 9м.
2. Необхідні іони електролітів, які утворюють іонний шар навколо колоїдної частинки, на-даючи їй стабільності.
3. Дисперсна фаза гідрофобних колоїдних розчинів має мати низьку розчинність у воді. Розрізняють 2 групи методів отримання колоїдних розчинів: Дисперсійний методполягає в подрібнення речовини до маленьких частинок. Подрібнення можна вести: 1) механічним способом (кульові млини, гомогенізатори, ультразвукові дезінтегратори); 2) фізико-хімічним способом – метод пептизації, коли осад речовини переводиться в колоїдний
стан додаванням поверхнево–активних сполук - мила, білків. Конденсаційнийметод спрямований на збільшенні розмірів частинок завдяки агрегації молекул або іонів. Для цього використовується: 1) випаровування розчинника, внаслідок чо-го йде конденсація твердої фаза; 2) заміна розчинника, наприклад, коли спиртовий розчин холестерину вилити у воду; 3) використання реакцій,в яких осади формуються з маленьких частинок. Так, отримання колоїдного розчина йодиду срібла йде за реакцією заміщення:
KJ + AgNO3 →AgJ ↓+ KNO3
Колоїдні розчини можна отримувати в реакціях відновлення чи окислення, або гідролізу:
Ag2O + H2 →2Ag↓+ H2O
2 HAuCl4+ 3 H2O2 →2 Au↓+ 8 HCl + 3O2
2 H2S + SO2 →3 S↓+ 2Н2О
FeCl3+ 3H2O →Fe(OH)3↓+ 3 HCl
У хімії полімерів стало можливим нові методи синтезу, з допомогою яких хімічна система то, можливо нарізано на частинки, мають розміри у сфері нанометрів. Тим самим було що можуть виготовляти колоїдні кульки з полістиролу, де вони прикріплюють тисячіщупальцеобразних акцепторів. Такі пасточки зблокполимера, що складається з стиролу івинилпиридина, дозволяють, наприклад, «вилущувати» ртуть з крові при отруєння ртуттю.Коллоиди, побудовані в такий спосіб, надзвичайнореакционноспособни. Вони можуть пов'язувати іони важких металів у кількості, котрий становить до 16 відсотків їх маси. Які ж якості ліпосом дають їм переваги над іншими носіями ліків? Насамперед, це спорідненість з природними мембранами клітин за хімічним складом. Тому, за правильному доборі компонентів ліпосом їх введення у організм бракує негативних реакцій.
Друга важлива властивість ліпосом – це універсальність. Завдяки полусинтетической природі можна широко варіювати їх розміри, характеристики, склад поверхні. Це дозволяє доручатилипосомам переносити широке коло фармакологічно активних речовин: протипухлинні іпротивомикробние препарати, гормони, ферменти, вакцини, і навіть додаткові джерела для клітини, генетичний матеріал.
По-третє,липосоми порівняно легко руйнуються в організмі, звільняючи доставлені речовини, але у шляху надходженнялипосоми, самі позбавлені властивостей антигену, надійно приховують і свою ношу від контакту з імунної системою та, отже, не викликають захисних і алергійних реакцій організму.
Важливу роль відіграє й характер взаємодії ліпосом з клітинами. Це може приймати різні форми: найпростіша –липосоми адсорбуються (прикріплюються) на клітинної поверхні.
