Закон Гесса: тепловий ефект хімічної реакції не залежить від шляху її проходження, а залежить від її початкового та кінцевого стану.
Теплота утворення (перший наслідок закону Гесса) – це тепловий ефект утворення 1моль речовини із простих речовин за 250С(298 К), 101,3 кПа і дорівнює різниці між сумою теплот утворення продуктів реакції та сумою теплот утворення вихідних речовин, узятих з урахуванням стехіометричних
коефіцієнтів рівняння реакції: ∆НУТВ.. = ∑ .∆Н ПРОД. – ∑ .∆НВИХ.
Теплота згоряння (другий наслідок закону Гесса) – це тепловий ефект згоряння 1моль речовини до СО2 Г та Н2О Р і дорівнює різниці між сумою теплот згоряння вихідних речовин та сумою теплот згоряння продуктів реакції, узятих з урахуванням стехіометричних коефіцієнтів рівняння реакції:
∆НСГОР. = ∑ .∆Н ВИХ. – ∑ .∆НПРОД.
Калориме́трія англ. calorimetry, (рос. калориметрия, англ. calorimetry, нім. Kalorimetrie f) — сукупність методів вимірювання кількості теплоти, що виділяється або поглинається при протіканні різних фізичних або хімічних процесів. Кількість теплоти Q, яка передається тілу (системі) або відібрана від нього, пропорційна зміні температури тіла ΔТ та його масі m:
Q = cmΔТ, де с — питома теплоємність.
Основна вимірювана величина в калориметричному досліді — ΔТ. Методами К. визначають теплоємність індивідуальних речовин та фізико-хімічних систем, теплоти фазових переходів, теплові ефекти хімічних реакцій, розчинення, змочування, сорбції, радіоактивного розпаду та ін. Дані К. використовують для розрахунку термодинамічних властивостей речовин, складання теплових балансів технологічних процесів, розрахунку хімічної рівноваги, встановлення зв'язку між термодинамічними характеристиками речовин та їх властивостями, будовою, стійкістю, реакційною здатністю. К. застосовується також для вивчення кінетики та визначення ентальпій повільних процесів розчинення, змішування, гелеутворення тощо.
З точки зору енергетики, всі хімічні реакції поділяють на екзотермічні, які супроводяться виділенням теплоти (∆Q > 0, ∆H < 0), і ендотермічні, що супроводжуються вбиранням теплоти (∆Q < 0, ∆H > 0). Кількість теплоти, яка виділяється або вбирається під час перебігу хімічної реакції, називають її тепловим ефектом. Кількість енергії (теплоти), що виділяється або вбирається при утворенні одного моля хімічної сполуки з простих речовин, називають теплотою утворення цієї сполуки. Цю фізичну величину позначають Q у термохімічній системі, а у термодинамічній системі користуються ентальпією утворення ∆Нутв. Теплота Q за постійного тиску Р дорівнює зміні ентальпії ∆Н (ентальпія – це енергія, якою володіє система за сталого тиску; ентальпія чисельно дорівнює сумі внутрішньої енергії U і потенціальної енергії pV: Н = U + pV), взятій з протилежним знаком, тобто:
Qp = H2 – H1 = – ∆Hр
27.
