Лужний резерв крові, кислотно-лужна рівновага

   Гемоглобінова Б.с. може взаємодіяти з гідрокарбонатною системою, яка є головним лужним резервом крові. У капілярах тканин взаємодія гемоглобіну з кислотою сприяє збереженню гідрокарбонатів, тобто лужних резервів (КНb + Н2СО3 → КНСО3 + ННb). У легенях гемоглобін витісняє з гідрокарбонатів Н2СО3, що супроводжується зменшенням лужних резервів 2ННb + К2СО3 → Н2СО3 + 2КНb. Саме так забезпечується збереження рН крові в межах фізіологічно допустимих величин — 7,2–7,4. Плазмова гідрокарбонатна Б.с. (H2CO3/ HCO3– ) ефективно функціонує при рН близько 7,4. При рН крові 7,4 відношення концентрації H2CO3/HCO3– дорівнює 20:1. При надходженні в кров кислих продуктів іони Н+ взаємодіють із гідрокарбонатами, утворюється надлишок вугільної кислоти, яка розпадається. СО2 переходить у газову форму в легенях і виводиться з організму. Це зумовлює повернення співвідношення H2CO3/HCO3 до норми, а отже, і до відновлення рН 7,4. Коли рН плазми крові підвищується, іони ОН– взаємодіють із вугільною кислотою, яка переходить у гідрокарбонат-іон HCO3– . Це викликає розчинення в плазмі крові додаткової кількості СО2, що міститься в газовому просторі легень. Концентрація H2CO3 у плазмі зростає до нормального співвідношення. Фосфатна Б.с. складається зі спряженої кислотно-основної пари H2PO4– і HPO2–4 . Ця пара має рН 6,86, тому фосфатно Б.с. служить буфером у межах рН 6,1–7,7. Важливу роль фосфатна Б.с відіграє в підтримці сталості рН внутрішньоклітинної рідини, що знаходиться у межах 6,9–7,4. Б.с. становлять першу лінію захисту організму від зміни рН. Додаткові можливості забезпечує діяльність легень і нирок, які виводять з організму СО2, кислі та лужні продукти. Так, при зниженні рН дихання стимулюється, що приводить до виведення з організму надлишку СО2 і, навпаки, при підвищенні рН частота дихання знижується для зменшення виведення СО2 легенями. У клінічній практиці визначають показники кислотно-лужної рівноваги: рН крові та сечі, концентрацію в плазмі іона гідрокарбонату, парціальний тиск СО2 у крові, надлишок буферних основ нерозведеної крові та плазми крові (лужний резерв).