ШКТ_тести

Особливостями ротової порожнини у дітей грудного віку є:
1. відносно великий язик
2. поява фізіологічної слинотечі з 1-2 місяців
3. дещо мала ротова порожнина
4. слизова оболонка ніжна, тонка
Особливостями ротової порожнини у дітей грудного віку є:
1. погано васкуляризована слизова оболонка
2. поява фізіологічної слинотечі з 3-4 місяців
3. дещо велика ротова порожнина
4. наявність поперечної складчастості на губах
Особливостями ротової порожнини у дітей грудного віку є:
1. слизова оболонка добре васкуляризована
2. наявність в центрі верхньої губи виступу
3. язик відносно невеликих розмірів
4. наявність в товщі щік жирових подушечок Біша
Особливостями ротової порожнини у дітей грудного віку є:
1. дещо мала ротова порожнина
2. дещо велика ротова порожнина
3. відносно великий язик
4. язик відносно невеликих розмірів
Особливостями ротової порожнини у дітей грудного віку є:
1. наявність в товщі щік жирових подушечок Біша
2. слизова оболонка ніжна, тонка
3. слизова оболонка добре васкуляризована
4. погано васкуляризована слизова оболонка
Особливостями ротової порожнини у дітей грудного віку є:
1. наявність в центрі верхньої губи виступу
2. наявність поперечної складчастості на губах
3. поява фізіологічної слинотечі з 1-2 місяців
4. поява фізіологічної слинотечі з 3-4 місяців
Особливостями шлунку у дітей грудного віку є:
1. вертикальне положення шлунку з перших місяців життя
2. добрий розвиток сфінктеру пілоричного відділу шлунку
3. гарна васкуляризація слизової оболонки
4. добрий розвиток сфінктеру кардіального відділу шлунку
Особливостями шлунку у дітей грудного віку є:
1. горизонтальне положення шлунку з перших місяців життя
2. поганий розвиток сфінктеру пілоричного відділу шлунку
3. погана васкуляризація слизової оболонки
4. слабкий розвиток сфінктеру кардіального відділу шлунку
До складу шлункового соку входять наступні ферменти:
1. трипсин
2. ліпаза
3. амілаза
4. хімозин
До складу шлункового соку входять наступні ферменти:
1. пепсин
2. соляна кислота
3. мальтаза
4. ліпаза
До складу підшлункового соку входять наступні ферменти:
1. пепсин
2. мальтаза
3. соляна кислота
4. ліпаза
До складу підшлункового соку входять наступні ферменти:
1. трипсин
2. амілаза
3. хімозин
4. пепсин
Печінка приймає участь у:
1. процесі травлення
2. газообміні
3. обміні речовин
4. жовчоутворенні
Особливостями печінки у новонароджених є те, що вона:
1. функціонально незріла
2. відносно малих розмірів
3. відносно великих розмірів
4. немає чітко вираженої часточковості
Фази заселення кишечника бактеріальною флорою у новонароджених наступні:
1. асептична фаза – 10-20 годин з моменту народження
2. фаза заселення кишечного тракту коковою флорою (фаза інфікування) – 2-4 доби
3. фаза трансформації кишкової флори (з 5-6 доби)
4. фаза генералізації
Основною флорою кишечника дітей грудного віку, що отримують грудне молоко є:
1. кишкова паличка
2. біфідум-бактерії
3. золотистий стафілокок
4. гриби роду Кандіда
Після народження дитини протягом 1-2 доби виділяється:
1. мелена
2. звичайний кал
3. меконій
4. перехідний кал
З 3-ої доби життя виділяється:
1. мелена
2. звичайний кал
3. меконій
4. перехідний кал
Колір меконію:
1. золотисто-жовтий
2. темно-зелений
3. білий
4. коричневий
Консистенція меконію :
1. щільний (оформлений)
2. густий гомогенний
3. рідкий водянистий
4. кашкоподібний
Для меконію характерний запах:
1. кислий
2. гнильний
3. немає запаху
4. звичайний
До складу меконію входять:
1. злущений епітелій кишечника
2. секрет залоз травного тракту
3. проковтнуті навколоплідні води
4. бактеріальна флора
Характеристика перехідного калу:
1. різнокольоровий
2. густий, гомогенний
3. гнильний, різкий запах
4. рідкий, водянистий
Особливості звичайного калу з 5- 6 доби життя:
1. золотисто-жовтий
2. рідкий, водянистий
3. зеленуватого кольору
4. кашкоподібний
Флора кишечника сприяє:
1. всмоктуванню
2. ферментативному перетравленню їжі
3. формуванню калових мас
4. синтезу вітамінів групи В і К
Характерними синдромами при враженні ШКТ є:
1. геморагічний
2. диспептичний
3. больовий
4. набряковий
Характерними скаргами при патології ШКТ є:
1. біль в суглобах
2. нудота
3. кашель
4. пронос
Характерними скаргами при патології ШКТ є:
1. болі в животі
2. задишка
3. блювота
4. печія
Характерними скаргами при патології ШКТ є:
1. зригування
2. біль в суглобах
3. закрепи
4. анорексія
Локалізація болю при захворюваннях ШКТ може бути:
1. в епігастральній ділянці
2. в попереку
3. в правому підребір’ї
4. навколо пупка
Локалізація болю при захворюваннях ШКТ може бути:
1. в мезогастральній ділянці
2. в ділянці серця
3. в лівому підребір’ї
4. в надлобковій ділянці
Ознаками болю при захворюваннях ШКТ у дітей раннього віку є:
1. постійний плач, неспокій дитини
2. судоми
3. перебирання ніжками
4. відмова від їжі
При патології жовчного міхура біль локалізується:
1. в епігастральній ділянці
2. у правому підребір’ї
3. у правій клубовій ділянці
4. навколо пупка
При патології жовчного міхура біль локалізується:
1. в середній ділянці живота
2. в лівому підребір’ї
3. в правому підребір’ї
4. в лівій клубовій ділянці
При захворюваннях ШКТ залежно від часу прийому їжі біль може виникати:
1. під час прийому їжі
2. через 30 – 40 хв. після прийому їжі
3. через 2 години після прийому їжі
4. відразу після прийому їжі
По зв’язку болю з часом прийому їжі, при захворюваннях ШКТ біль може виникати:
1. через 2 години після прийому їжі
2. через 30 – 40 хв. після прийому їжі
3. натще серце
4. через 4-5 годин після прийому їжі
Голодні болі – це болі, що виникають:
1. вранці, натще серце
2. через 30 – 40 хв. після прийому їжі
3. через 2 години після прийому їжі
4. через 4-5 годин після прийому їжі
Нічні болі – це болі, що виникають:
1. вранці, натще серце
2. через 2 години після прийому їжі
3. через 4-5 годин після прийому їжі
4. в нічний час
Ранні болі – це болі, що виникають:
1. вранці, натще серце
2. через 30 – 40 хв. після прийому їжі
3. через 2 години після прийому їжі
4. в нічний час
Пізні болі – це болі, що виникають:
1. в нічний час
2. вранці, натще серце
3. через 2 години після прийому їжі
4. через 4-5 годин після прийому їжі
При наявності болю необхідно з’ясувати:
1. характер болю
2. тривалість болю
3. зв’язок болю з прийомом їжі
4. зв’язок болю з сечовиділенням
При наявності болю необхідно з’ясувати:
1. інтенсивність болю
2. час виникнення болю
3. зв’язок болю з актом дефекації
4. іррадіацію болю
При патології ШКТ характер болю може бути:
1. ниючий
2. тупий
3. гострий
4. колючий
При патології12-палої кишки біль переважно локалізується:
1. в епігастральній ділянці
2. в лівому підребір’ї
3. в правому підребір’ї
4. навколо пупка
При патології шлунка біль переважно локалізується:
1. в епігастральній ділянці
2. в лівому підребір’ї
3. в правому підребір’ї
4. навколо пупка
До диспепсичних розладів належать:
1. задишка
2. нудота
3. сечовиділення зрідка
4. зригування
До диспепсичних розладів належать:
1. зниження апетиту
2. блювота
3. нежить
4. пронос
До диспепсичних розладів належать:
1. булемія
2. закрепи
3. біль в животі
4. печія
До диспепсичних розладів належать:
1. відрижка
2. спотворення смаку
3. румінація
4. нудота
До порушень апетиту у дітей з патологією ШКТ відносять:
1. анорексію
2. печію
3. булемію
4. зригування
До порушень апетиту належать:
1. анорексія
2. печія
3. румінація
4. булемія
До порушень апетиту у дітей з патологією ШКТ відносять:
1. нудоту
2. зниження апетиту
3. румінацію
4. спотворення апетиту
Для патологічних процесів локалізованих в пілоричній частині шлунка або в 12-палій кишці характерні:
1. ранні болі
2. пізні болі
3. голодні болі
4. болі, що виникають під час ковтання
Для захворювань стравоходу характерні:
1. ранні болі
2. пізні болі
3. голодні болі
4. болі, що виникають під час ковтання
При захворюваннях стравоходу болі переважно локалізуються:
1. в епігастральній ділянці
2. в лівому підребір’ї
3. за грудиною
4. в правому підребір’ї
При враженні субкардіального відділу шлунка болі переважно локалізуються:
1. в епігастральній ділянці
2. під мечеподібним відростком
3. за грудиною
4. в правому підребір’ї
При враженні субкардіального відділу шлунка болі, як правило, виникають:
1. через 1 годину після їжі
2. через 30-40 хвилин після їжі
3. через декілька хвилин після їжі
4. під час ковтання
При патології жовчовивідних шляхів і печінки біль, як правило, іррадіює:
1. в поперек
2. в праве плече і лопатку
3. в ліве плече і лопатку
4. в праву клубову ділянку
При захворюваннях підшлункової залози біль, як правило, іррадіює:
1. в спину
2. в праве плече і лопатку
3. в ліве плече і лопатку
4. в праву клубову ділянку
Блювота - це:
1. неприємне відчуття за грудиною
2. виділення назовні вмісту шлунку та верхніх відділів тонкого кишечника
3. пекуче відчуття за грудиною
4. раптове надходження із шлунка в ротову порожнину газів або невеликої кількості шлункового вмісту
При наявності блювоти необхідно з’ясувати:
1. частоту
2. наявність патологічних домішок
3. що передує блювоті
4. склад блювотних мас
Для шлункової блювоти характерно:
1. їй часто передує нудота
2. вона приносить полегшення хворому
3. вона не приносить полегшення хворому
4. їй, як правило, не передує нудота
Причиною частих зригувань у дітей грудного віку є:
1. незрілість езофагокардіального відділу стравоходу
2. високий тонус пілоричного відділу шлунка
3. високий тонус кардіального відділу шлунка
4. низький тонус кардіального відділу шлунка
Наявність печії свідчить про:
1. підвищення кислотності шлункового соку
2. закид шлункового вмісту в стравохід
3. діафрагмальну килу
4. виразкову хворобу
Печія - це:
1. неприємне відчуття за грудиною
2. виділення назовні вмісту шлунку та верхніх відділів тонкого кишечника
3. пекуче відчуття за грудиною
4. раптове надходження із шлунка в ротову порожнину газів або невеликої кількості шлункового вмісту
Причинами печії є:
1. низька кислотність шлункового соку
2. недостатність кардіального відділу шлунка
3. висока кислотність шлункового соку
4. гіпермоторика шлунка
При патології ШКТ в калі можуть бути наступні патологічні домішки:
1. свіжа кров червоного кольору
2. поліфекалія
3. слиз
4. зелений колір калу
При патології ШКТ в калі можуть бути наступні патологічні домішки:
1. прожилки крові
2. неперетравлені залишки їжі
3. колір гороху
4. жирний кал
Румінація - це:
1. знижений апетит
2. біль в епігастральній ділянці
3. пекуче відчуття за грудиною
4. заковтування блювотних мас назад
Булемія - це:
1. знижений апетит
2. відсутність апетиту
3. підвищений апетит
4. спотворення смаку
При патології ШКТ кал по консистенції може бути:
1. неоформлений
2. рідкий
3. дьогтеподібний
4. водянистий
При патології ШКТ кал по консистенції може бути:
1. кашкоподібний
2. стрічкоподібний
3. водянистий
4. зелений
Мелена - це:
1. першородний кал
2. наявність крові в калі при шлунковій кровотечі
3. дьогтеподібний кал
4. зелений піністий кал
Пронос - це:
1. зменшення частоти актів дефекації
2. збільшення частоти актів дефекацій
3. частота актів дефекацій немає значення
4. велика кількість калових мас
При патології ШКТ запах калу може бути:
1. гнильний
2. звичайний, природній
3. зловонний
4. кислий
При патології ШКТ хворий може займати наступні вимушені положення:
1. з фіксацією верхнього плечового поясу
2. лежачи на спині з притиснутими до живота нижніми кінцівками
3. лежачи на боку, притиснувши ноги до живота із зігнутою вперед головою
4. лежачи на животі, підклавши подушку і підтягнувши під себе зігнуті ноги
При огляді язика звертають увагу на:
1. розмір язика
2. стан мигдаликів
3. колір язика
4. наявність афт та виразок на слизовій язика
При огляді язика звертають увагу на:
1. вираженність сосочків язика
2. стан задньої стінки глотки
3. рельєфність язика
4. наявність нашарувань на язику
При огляді ротової порожнини можна виявити наступні патологічні зміни:
1. іктеричність слизової (особливо м’якого піднебіння)
2. блідість слизової
3. енантему на слизовій оболонці
4. наявність виразок, афт
5. набряк, гіперемію ясен
При огляді ротової порожнини звертають увагу на:
1. колір слизової оболонки
2. стан зубів
3. наявність вад розвитку піднебіння
4. стан мигдаликів
При огляді губ можна виявити наступні патологічні зміни:
1. іктеричність слизової оболонки губ
2. нормальну вологість слизової оболонки губ
3. розщеплення верхньої губи
4. наявність в кутах роту тріщин
5. наявність герпетичної висипки
При огляді ротової порожнини звертають увагу на:
1. стан язика
2. стан ясен
3. колір слизової оболонки рота
4. стан задньої стінки глотки
При огляді живота можна оцінити:
1. частоту пульсу
2. симетричність живота
3. наявність кил
4. розширення венозної сітки („Голова медузи”)
При огляді живота можна оцінити:
1. розмір живота
2. участь передньої черевної стінки в акті дихання
3. форму живота
4. симптом „піскового годинника”
При патології ШКТ, оглядаючи живіт, можна виявити:
1. збільшення живота в розмірах
2. втягнення в певних ділянках
3. серцевий горб
4. асиметричність живота
При патології ШКТ, оглядаючи живіт, можна виявити:
1. жаб’ячий живіт
2. втягнутий живіт
3. асиметричність живота
4. участь передньої черевної стінки в акті дихання
Збираючи анамнез хвороби необхідно з’ясувати:
1. коли почалось захворювання
2. від яких пологів народилася дитина
3. з чим пов’язане захворювання
4. динаміку симптомів захворювання
Збираючи анамнез хвороби необхідно з’ясувати:
1. масу тіла при народжені
2. результати проведених обстежень
3. проведене лікування
4. динаміку симптомів
Збираючи анамнез хвороби необхідно з’ясувати:
1. режим харчування відповідно віку
2. результати проведених обстежень
3. проведене попереднє лікування
4. харчування матері під час вагітності
Збираючи анамнез життя необхідно з’ясувати:
1. наявність захворювань ШКТ у родині
2. сімейно-побутовий анамнез
3. особливості характеру дитини
4. перенесені захворювання і їх лікування
Симптом „піскового годинника” характерний для:
1. пілороспазму
2. пілоростенозу
3. цирозу печінки
4. звуження стравоходу
Симптом „піскового годинника” визначається:
1. візуально
2. перкуторно
3. пальпаторно
4. аускультативно
„Біль – їжа – спокій” – це формула яка характерна для:
1. виразкової хвороби шлунка
2. виразкової хвороби 12-палої кишки
3. гострого панкреатиту
4. раку шлунку
Для ізольованого гастриту характерні:
1. голодні болі
2. посилення болю після фізичного навантаження
3. ранні болі
4. посилення болю в положенні на правому боці
Для ізольованого дуоденіту характерні:
1. голодні болі
2. посилення болю в горизонтальному положенні
3. ранні болі
4. посилення болю після прийому смаженої їжі
Больовий синдром при гастро-дуоденіті характеризується:
1. голодними болями
2. посиленням болю в горизонтальному положенні
3. ранніми болями
4. посиленням болю після прийому смаженої їжі
5. Пальпація органів черевної порожнини розрізняють:
  1. поверхневу
  2. зовнішня
  3. порівняльна
  4. глибока
6. При проведенні поверхневої пальпації живота класичним є положення дитини:
  1. лежачи на животі
  2. лежачи на спині
  3. стоячи
  4. сидячи на краю ліжка
7. При проведенні поверхневої пальпації живота дитина повинна лежати на:
  1. м’якій поверхні
  2. твердій поверхні
  3. немає значення на чому
8. При проведенні поверхневої пальпації живота ноги дитини повинні бути:
  1. випрямленими
  2. зігнутими на 90 градусів в кульшових та колінних суглобах
  3. зігнутими на 45 градусів в кульшових та колінних суглобах
  4. у будь-якому положенні
9. При проведенні поверхневої пальпації живота руки дитини повинні бути:
  1. у зручному для дитини положенні
  2. підкладені під поперек
  3. підігнуті за голову
  4. випрямленими вздовж тулуба
10. При проведенні пальпації живота спеціальними є положення хворого:
  1. на животі
  2. на лівому боці
  3. на правому боці
  4. стоячи
11. При проведенні пальпації живота лікар повинен знаходитись:
  1. з лівого боку від дитини (лікар правша)
  2. з правого боку від дитини (лікар правша)
  3. позаду дитини
  4. немає значення положення лікаря
12. При поділі передньої черевної стінки на 9 ділянок 2 горизонтальні лінії візуально проводяться:
  1. верхня – по нижніх краях Х ребер з обох боків
  2. нижня – між передніми верхніми остями клубових кісток
  3. верхня – відразу під кутом Людовика
  4. нижня – по нижніх краях ХІІ ребер з обох боків
13. При поділі передньої черевної стінки на 9 ділянок 2 вертикальні лінії візуально проводяться:
  1. по внутрішніх краях прямого м’яза живота
  2. по зовнішніх краях прямого м’яза живота
  3. в будь-якому місці
  4. по бокових фланках
14. При поділі 2-ма горизонтальними лініями передня черевна стінка ділиться на ділянки:
  1. епігастральну
  2. мезогастральну
  3. парагастральну
  4. гіпогастральну
15. При поділі передньої черевної стінки 4-ма лініями (2 горизонтальними та 2 вертикальними) в епігастральній ділянці виділяють:
  1. праву клубову ділянку
  2. власне епігастральну ділянку
  3. ліве підребір’я
  4. праве підребір’я
  5. ліву клубову ділянку
16. При поділі передньої черевної стінки 4-ма лініями (2 горизонтальними та 2 вертикальними) в мезогастральній ділянці виділяють:
  1. правий боковий відділ (прав. фланк)
  2. власне епігастральну ділянку
  3. пупкову ділянку
  4. лівий боковий відділ (лівий фланк)
  5. ліву клубову ділянку
17. При поділі передньої черевної стінки 4-ма лініями (2 горизонтальними та 2 вертикальними) в гіпогастральній ділянці виділяють:
  1. праву клубову ділянку
  2. надлобкову ділянку
  3. пупкову ділянку
  4. лівий боковий відділ (лівий фланк)
  5. ліву клубову ділянку
18. При поділі передньої черевної стінки 2-ма лініями через пупок вона ділиться на:
  1. нижній лівий квадрант
  2. верхній лівий квадрант
  3. нижній правий квадрант
  4. лівий боковий відділ (лівий фланк)
  5. верхній правий квадрант
19. Поверхнева пальпація живота – це:
  1. глибоке занурення пальців вглиб в напрямку до стінки органа
  2. обережне ковзне натискування кінчиками пальців по поверхні живота
  3. визначення болючості в певних плевральних точках
  4. визначення розмірів органу, що пальпуємо
20. Методика установки кисті руки при проведенні поверхневої пальпації живота:
  1. за бажанням лікаря
  2. кисть руки кладеться всією долонною поверхнею на передню стінку живота, з ледь зігнутими пальцями
  3. долонна поверхня кисті руки не торкається передньої стінки живота, а кінцеві фаланги пальців розташовані перпендикулярно до органу, що пальпуємо
  4. пальпацію проводимо лише ребром кисті
21. Поверхнева пальпація проводиться в напрямку:
  1. „проти годинникової стрілки”
  2. „за годинниковою стрілкою”
  3. по ходу товстого кишечника
  4. в будь-якому за бажанням лікаря
22. При поверхневій пальпації можна визначити:
  1. чутливість передньої черевної стінки
  2. форму органу
  3. напруження черевної стінки
  4. стан поверхні органу
23. При поверхневій пальпації можна визначити:
  1. бурчання
  2. болючість
  3. напруження черевної стінки
  4. розслаблення черевної стінки
24. При поверхневій пальпації можна визначити:
  1. значне збільшення та випинання внутрішніх органів
  2. болючість
  3. здуття живота
  4. наявність кил (пупкової та кили білої лінії живота)
25. При проведенні глибокої пальпації живота класичним є положення дитини:
  1. лежачи на животі
  2. лежачи на спині
  3. стоячи
  4. сидячи на краю ліжка
26. Глибока пальпація живота проводиться за методом:
  1. Щоткіна-Блюмберга
  2. Георгієвського-Мюссі
  3. Образцова-Стражеска
  4. Курлова
27. При проведенні глибокої пальпації живота пальпується:
  1. 12-пала кишка
  2. тонкий кишечник
  3. товстий кишечник
  4. пряма кишка
28. Глибока пальпація живота проводиться:
  1. тільки в певному порядку
  2. порядок пальпації немає ніякого значення
  3. „проти годинникової стрілки”
  4. за бажанням лікаря
29. Першим етапом глибокої пальпації живота є:
  1. формування шкірної складки
  2. установка руки лікаря перпендикулярно до пошукового органу
  3. заглиблення
  4. перекачування через відділ товстого кишечника, що пальпують
30. Другим етапом глибокої пальпації живота є:
  1. формування шкірної складки
  2. перекачування через відділ товстого кишечника, що пальпують
  3. установка руки
  4. заглиблення
31. Третім етапом глибокої пальпації живота є:
  1. формування шкірної складки
  2. установка руки
  3. перекачування через відділ товстого кишечника, що пальпують
  4. заглиблення руки всередину живота під час видиху хворого
32. Четвертим етапом глибокої пальпації живота є:
  1. формування шкірної складки
  2. установка руки
  3. заглиблення
  4. перекачування (ковзання) через відділ товстого кишечника, що пальпують
33. Шкірну складку утворюють в бік пупка при пальпації:
  1. попереково-ободової кишки
  2. висхідної ободової кишки
  3. низхідної ободової кишки
  4. сигмовидної кишки
  5. сліпої кишки
34. Шкірну складку утворюють вверх при пальпації:
  1. сигмовидної кишки
  2. сліпої кишки
  3. попереково-ободової кишки
  4. висхідної ободової кишки
  5. низхідної ободової кишки
35. При проведенні глибокої пальпації товстого кишечника спочатку пальпується:
  1. пряма кишка
  2. сліпа кишка
  3. сигмовидна кишка
  4. поперечно-ободова кишка
36. При проведенні глибокої пальпації товстого кишечника на другому місці пальпується:
  1. пряма кишка
  2. сліпа кишка
  3. сигмовидна кишка
  4. поперечно-ободова кишка
37. Послідовність проведення глибокої пальпації товстого кишечника:
  1. сліпа, висхідна, поперечно-ободова кишка, низхідна, сигмовидна
  2. сигмовидна, сліпа, висхідна, низхідна, поперечно-ободова кишка
  3. сліпа, сигмовидна, висхідна, низхідна, поперечо-ободова кишка
  4. сліпа, сигмовидна, поперечно-ободова кишка, висхідна, низхідна
38. При проведенні глибокої пальпації живота критеріями оцінки органу є його:
  1. локалізація
  2. форма
  3. болючість
  4. розміри
39. При проведенні глибокої пальпації живота критеріями оцінки органу є його:
  1. щільність
  2. стан поверхні
  3. рухливість
  4. бурчання
40. В нормі сигмовидна кишка при пальпації:
  1. рухлива
  2. з гладкою поверхнею
  3. шириною в діаметрі 1-2 см
  4. бурчить
41. В нормі сигмовидна кишка при пальпації:
  1. безболісна
  2. м’яка
  3. не бурчить
  4. дещо болюча
42. В нормі сліпа кишка при пальпації:
  1. шириною в діаметрі 1-2 см
  2. не бурчить
  3. може бурчати при надавлюванні
  4. шириною в діаметрі 3-3,5 см
43. В нормі сліпа кишка при пальпації:
  1. безболісна
  2. з гладкою поверхнею
  3. дещо болюча
  4. малорухлива
44. В нормі поперечно-ободова кишка при пальпації:
  1. безболісна
  2. з гладкою поверхнею
  3. може бурчати при надавлюванні
  4. не бурчить
45. В нормі поперечно-ободова кишка при пальпації:
  1. розміщена на рівні пупка або дещо нижче
  2. шириною в діаметрі 2-2,5 см
  3. малорухлива
  4. рухлива вверх і вниз
46. В нормі поперечно-ободова кишка пальпується:
  1. правою рукою
  2. лівою рукою
  3. бімануально
  4. білатерально
47. Характерною ознакою подразнення очеревини є позитивний:
  1. симптом Кера
  2. симптом Щоткіна-Блюмберга
  3. симптом Керніга
  4. симптом Лепі не
48. Позитивний симптом Щоткіна-Блюмберга це:
  1. біль при пальпації в правій здухвинній ділянці
  2. різке посилення болю при швидкому віднятті руки від передньої черевної стінки
  3. посилення болю при різкому вдиху
  4. різке посилення болю при глибокій пальпації передньої черевної стінки
49. Позитивний симптом Щоткіна-Блюмберга обумовлений:
  1. збільшенням абдомінальних лімфатичних вузлів
  2. запаленням жовчного міхура
  3. запаленням підшлункової залози
  4. подразненням очеревини
50. Пальпацію нижнього краю печінки найчастіше проводять по:
  1. передній серединній лінії живота
  2. правій середньо-ключичній лінії
  3. лівій середньо-ключичній лінії
  4. середній аксілярній лінії
51. В нормі пальпацію нижнього краю печінки проводять:
  1. бімануально
  2. білатерально
  3. правою рукою
  4. лівою рукою
52. Перед пальпацією нижнього краю печінки необхідно:
  1. зробити очисну клізму
  2. поділити передню черевну порожнину на 9 квадрантів
  3. зробити УЗД печінки
  4. визначити нижній край печінки перкуторно
53. При проведенні пальпації нижнього краю печінки необхідно з’ясувати:
  1. розташування по відношенню до правої реберної дуги
  2. болючість
  3. наявність бурчання
  4. форму краю печінки
54. При проведенні пальпації нижнього краю печінки необхідно з’ясувати:
  1. його рухливість
  2. форму краю печінки
  3. консистенцію печінки
  4. поверхню печінки
55. Нижній край печінки в нормі:
  1. у всіх виступає на 1-2 см нижче правої реберної дуги
  2. у дітей до 5-7 років виступає на 1-2 см нижче правої реберної дуги
  3. знаходиться на рівні реберної дуги у всіх старше 5-7 років
  4. знаходиться на 2-3 см вище правої реберної дуги у всіх старше 5-7 років
56. Гепатомегалія – це:
  1. зменшення розмірів печінки
  2. опущення печінки
  3. збільшення розмірів печінки
  4. недорозвинення печінки
58. В нормі нижній край печінки:
  1. болючий
  2. безболісний
  3. заокруглений
  4. загострений
59. В нормі нижній край печінки:
  1. м’який
  2. гладенький
  3. ущільнений
  4. горбистий
60. В нормі при перкусії передньої черевної стінки майже по всій поверхні виникає:
  1. тимпанічний звук
  2. тупий звук
  3. притуплення перкуторного звуку
  4. ясний легеневий звук
61. Тупий звук в нормі визначається при перкусії над:
  1. шлунком
  2. печінкою
  3. ділянками кишок заповненими каловими масами
  4. заповненим сечовим міхуром
62. Притуплений звук в нормі визначається при перкусії над:
  1. шлунком
  2. печінкою
  3. ділянками кишок заповненими каловими масами
  4. селезінкою
63. За „шумом плеску” визначають:
  1. нижній край печінки
  2. нижню межу шлунка
  3. дно шлунка
  4. верхню межу шлунка
64. При визначенні нижньої межі печінки перкусію проводять по:
  1. передній серединній лінії живота
  2. правій середньо-ключичній лінії
  3. лівій середньо-ключичній лінії
  4. середній аксілярній лінії
65. При визначенні нижньої межі печінки перкусію проводять:
  1. зверху вниз до тимпанічного звуку
  2. знизу вверх до тупого звуку
  3. немає значення
67. Розміри печінки за Курловим визначають:
  1. у дітей старше 5 років
  2. починаючи з моменту народження
  3. лише у дітей старше 12 – 14 років
  4. тільки у дорослих
68. За Курловим перший розмір печінки – це відстань між:
  1. верхньою і нижньою межами печінки по передній серединній лінії
  2. верхньою і нижньою межами печінки по правій середньо-ключичній лінії
  3. нижньою межею печінки по лівій реберній дузі та верхньою межею печінки по передній серединній лінії
69. За Курловим другий розмір печінки – це відстань між:
  1. верхньою і нижньою межами печінки по передній серединній лінії
  2. верхньою і нижньою межами печінки по правій середньо-ключичній лінії
  3. нижньою межею печінки по лівій реберній дузі та верхньою межею печінки по передній серединній лінії
70. За Курловим третій розмір печінки – це відстань між:
  1. верхньою і нижньою межами печінки по передній серединній лінії
  2. верхньою і нижньою межами печінки по правій середньо-ключичній лінії
  3. нижньою межею печінки по лівій реберній дузі та верхньою межею печінки по передній серединній лінії
71. 1-й розмір печінки за Курловим:
  1. 6 – 8 см
  2. 9 – 11 см
  3. 7 – 9 см
72. 2-й розмір печінки за Курловим:
  1. 6 – 8 см
  2. 9 – 11 см
  3. 7 – 9 см
73. 3-й розмір печінки за Курловим:
  1. 6 – 8 см
  2. 9 – 11 см
  3. 7 – 9 см
74. Розміри печінки за Курловим визначаються:
  1. пальпаторно
  2. аускультативно
  3. перкуторно
  4. методом аускультофрикції
75. Методом аускультофрикції можна визначити:
  1. дно шлунка
  2. нижній край печінки
  3. нижню межу шлунка
  4. наявність патологічного процесу в 12-палій кишці
76. Точка Кера – це місце проекції на передню черевну стінку:
  1. печінки
  2. головки підшлункової залози
  3. хвоста підшлункової залози
  4. жовчного міхура
78. Локалізація точки Кера визначається:
  1. в місці перетину зовнішнього краю правого прямого м’язу живота з правою реберною дугою (на 1 см нижче місця перетину)
  2. між ніжками правого грудинно-ключично-сосковидного м’язу
  3. на межі з’єднання нижньої і середньої третини бісектриси правого квадранта
  4. місце перетину бісектриси правого верхнього квадранта з правою реберною дугою (на 1 см нижче місця перетину)
79. Локалізація точки Кера визначається:
  1. в місці перетину зовнішнього краю лівого прямого м’язу живота з лівою реберною дугою (на 1 см нижче місця перетину)
  2. в місці перетину лінії, проведеної від пупка до передньої правої аксілярної лінії, з правою реберною дугою (на 1 см нижче місця перетину)
  3. в місці перетину правої середньо-ключичної лінії з правою реберною дугою (на 1 см нижче місця перетину)
  4. на межі з’єднання середньої і верхньої третини бісектриси лівого верхнього квадранта
80. В нормі натискування в точці Кера:
  1. помірно болюче
  2. болюче
  3. неболюче
  4. періодично болюче
81. Болючість в точці Кера характерна для захворювань:
  1. печінки
  2. головки підшлункової залози
  3. жовчного міхура
  4. цибулини 12-палої кишки
82. Позитивний симптом Кера - це:
  1. поява болю в правому підребір’ї при натисканні між ніжками правого грудинно-ключично-сосковидного м’язу
  2. поява болю при постукуванні третім пальцем в точці Кера
  3. поява болю при глибокому вдиху
  4. поява болю особливо при глибокому вдиху при натискуванні в точці Кера
83. Позитивний симптом Кера характерний для захворювань:
  1. печінки
  2. головки підшлункової залози
  3. жовчного міхура
  4. цибулини 12-палої кишки
84. Для визначення симптому Кера необхідно:
  1. натиснути між ніжками лівого та правого грудинно-ключично-сосковидного м’язу
  2. постукати третім пальцем в точці Кера
  3. постукати ребром кисті по лівій та правій реберних дугах
  4. натиснути в точці Кера
86. Позитивний симптом Лепіне - це:
  1. поява болю в правому підребір’ї при натисканні між ніжками правого грудинно-ключично-сосковидного м’язу
  2. поява болю при постукуванні третім пальцем в точці Кера
  3. поява болю при глибокому вдиху
  4. поява болю особливо при глибокому вдиху при натискуванні в точці Кера
87. Позитивний симптом Лепіне характерний для захворювань:
  1. печінки
  2. головки підшлункової залози
  3. жовчного міхура
  4. цибулини 12-палої кишки
88. Для визначення симптому Лепіне необхідно:
  1. натиснути між ніжками лівого та правого грудинно-ключично-сосковидного м’язу
  2. постукати третім пальцем в точці Кера
  3. постукати ребром кисті по лівій та правій реберних дугах
  4. натиснути в точці Кера
89. Позитивний симптом Ортнера характерний для захворювань:
  1. печінки
  2. головки підшлункової залози
  3. цибулини 12-палої кишки
  4. жовчного міхура
90. Позитивний симптом Ортнера - це:
  1. поява болю в правому підребір’ї при натисканні між ніжками правого грудинно-ключично-сосковидного м’язу
  2. поява болю при постукуванні третім пальцем в точці Кера
  3. поява болю при постукуванню ребром кисті по правій реберній дузі
  4. поява болю особливо при глибокому вдиху при натискуванні в точці Кера
91. Для визначення симптому Ортнера необхідно:
  1. натиснути між ніжками лівого та правого грудинно-ключично-сосковидного м’язу
  2. постукати третім пальцем в точці Кера
  3. постукати ребром кисті по лівій та правій реберних дугах
  4. натиснути в точці Кера
92. Для визначення симптому Георгієвського-Мюссі необхідно:
  1. натиснути між ніжками лівого та правого грудинно-ключично-сосковидного м’язу
  2. постукати третім пальцем в точці Кера
  3. постукати ребром кисті по лівій та правій реберних дугах
  4. натиснути в точці Кера
93. Позитивний симптом Георгієвського-Мюссі - це:
  1. поява болю при натисканні пальцем над ключицею між передніми ніжками правого грудинно-ключично-сосковидного м’язу
  2. поява болю при постукуванні третім пальцем в точці Кера
  3. поява болю при постукуванню ребром кисті по правій реберній дузі
  4. поява болю особливо при глибокому вдосі при натискуванні в точці Кера
94. Позитивний симптом Георгієвського-Мюссі характерний для захворювань:
  1. печінки
  2. головки підшлункової залози
  3. цибулини 12-палої кишки
  4. жовчного міхура
95. Позитивний симптом Мерфі характерний для захворювань:
  1. печінки
  2. головки підшлункової залози
  3. цибулини 12-палої кишки
  4. жовчного міхура
96. Позитивний симптом Мерфі - це:
  1. поява болю при натисканні пальцем над ключицею між передніми ніжками правого грудинно-ключично-сосковидного м’язу
  2. поява болю при постукуванні третім пальцем в точці Кера
  3. поява болю при постукуванню ребром кисті по правій реберній дузі
  4. поява болю, особливо при глибокому вдосі, в точці Кера
97. Для визначення симптому Мерфі необхідно:
  1. натиснути між ніжками лівого та правого грудинно-ключично-сосковидного м’язу
  2. постукати третім пальцем в точці Кера
  3. постукати ребром кисті по лівій та правій реберних дугах
  4. натиснути в точці Кера
  5. лівою рукою охопити тулуб дитини в ділянці правої підреберної ділянки так, щоб великий палець розташувався в точці Кера, на видосі його занурити вглиб і попросити дитину зробити вдих
98. Позитивний симптом Боаса характерний для захворювань:
  1. печінки
  2. головки підшлункової залози
  3. селезінки
  4. жовчного міхура
  5. цибулини 12-палої кишки
99. Позитивний симптом Боаса - це:
  1. поява болю при натисканні пальцем над ключицею між передніми ніжками правого грудинно-ключично-сосковидного м’язу
  2. поява болю при постукуванні третім пальцем в точці Кера
  3. поява болю при постукуванню ребром кисті по правій реберній дузі
  4. поява болю, особливо при глибокому вдосі, в точці Кера
  5. поява болю при натисненні пальцем на остисті відростки ІХ – ХІІ грудних хребців
100. Пальпацію підшлункової залози проводять за методом:
  1. Образцова – Стражеско
  2. Курлова
  3. Гротта
  4. Мейо – Робсона
101. Болючість в точці Дежардена характерна для захворювань:
  1. печінки
  2. головки підшлункової залози
  3. жовчного міхура
  4. цибулини 12-палої кишки
102. Локалізація точки Дежардена визначається:
  1. на межі з’єднання верхньої і середньої третини бісектриси лівого верхнього квадранта
  2. на межі з’єднання нижньої і середньої третини бісектриси правого нижнього квадранта
  3. на межі з’єднання нижньої і середньої третини бісектриси правого верхнього квадранта
  4. місце перетину бісектриси правого верхнього квадранта з правою реберною дугою (на 1 см нижче місця перетину)
103. Болючість в точці Мейо-Робсона характерна для захворювань:
  1. печінки
  2. головки підшлункової залози
  3. жовчного міхура
  4. цибулини 12-палої кишки
  5. хвоста підшлункової залози
104. Локалізація точки Мейо-Робсона визначається:
  1. на межі з’єднання верхньої і середньої третини бісектриси лівого верхнього квадранта
  2. на межі з’єднання нижньої і середньої третини бісектриси правого нижнього квадранта
  3. на межі з’єднання нижньої і середньої третини бісектриси правого верхнього квадранта
  4. місце перетину бісектриси правого верхнього квадранта з правою реберною дугою (на 1 см нижче місця перетину)
105. Болючість в зоні Шоффара характерна для захворювань:
  1. печінки
  2. хвоста підшлункової залози
  3. головки підшлункової залози
  4. 12-палої кишки
  5. Копрограма - це:
    1. аналіз калу на приховану кров
    2. аналіз калу на бактеріальну флору в кишечника
    3. лише макроскопічне дослідження калу
    4. макроскопічне, хімічне та мікроскопічне дослідження калу
  6. Копрограма є показником функції:
    1. стравоходу
    2. шлунка
    3. кишечника
    4. селезінки
  7. Копрограма є показником функції:
    1. печінки
    2. шлунка
    3. кишечника
    4. підшлункової залози
  8. Копрограма є показником функції:
    1. печінки
    2. селезінки
    3. сечового міхура
    4. підшлункової залози
  9. Кал на копрограму збирають в:
    1. стерильний посуд
    2. чистий посуд
    3. коробку від сірників
    4. пробірку з корком
  10. Для копрологічного дослідження збирають:
    1. весь кал за добу
    2. вечірній кал
    3. третину калу відразу після акту дефекації і тільки в теплому вигляді
    4. невелику кількість ранкового калу
  11. Кал для копрологічного дослідження здають:
    1. в клінічну лабораторію
    2. в біохімічну лабораторію
    3. в бактеріологічну лабораторію
    4. паразитологічну лабораторію
  12. Кал для копрологічного дослідження необхідно доставити до лабораторії:
    1. відразу ж після акту дефекації
    2. відразу ж після акту дефекації і тільки в теплому вигляді
    3. протягом перших 2-х годин після акту дефекації
    4. через 12 годин після акту дефекації
  13. Для копрологічного дослідження необхідно взяти:
    1. весь кал за добу
    2. весь кал за один акт дефекації
    3. середню порцію калу
    4. невелику кількість калу з декількох місць
  14. Кал для копрологічного дослідження береться:
    1. стерильною петлею
    2. чистим інструментом
    3. шпателем
    4. береться відбиток липкою стрічкою
  15. Макроскопічне дослідження калу включає оцінку:
    1. форми калу
    2. консистенції калу
    3. наявності яєць гельмінтів
    4. запаху калу
  16. Макроскопічне дослідження калу включає оцінку:
    1. кількості сполучної тканини
    2. кількості лейкоцитів
    3. наявності патологічних домішок (крові, слизу, гною)
    4. кольору калу
  17. Хімічне дослідження калу, направленого для копрологічного дослідження, проводиться:
    1. всім обов’язково
    2. лише за призначенням лікаря
    3. не проводиться взагалі
  18. Хімічне дослідження калу включає визначення кількості:
    1. сполучної тканини
    2. стеркобіліну
    3. м’язових волокон
    4. аміаку
  19. Мікроскопічне дослідження калу включає визначення наявності:
    1. сполучної тканини
    2. стеркобіліну
    3. м’язових волокон
    4. аміаку
  20. Мікроскопічне дослідження калу включає визначення наявності:
    1. нейтрального жиру
    2. жирних кислот
    3. мил
    4. аміаку
  21. Мікроскопічне дослідження калу включає визначення наявності:
    1. неперевареної клітковини
    2. стеркобіліну
    3. перевареної клітковини
    4. крохмалю
  22. Мікроскопічне дослідження калу включає визначення наявності:
    1. лейкоцитів
    2. еритроцитів
    3. перевареної клітковини
    4. крохмалю
  23. Мікроскопічне дослідження калу включає визначення наявності:
    1. епітелію
    2. найпростіших
    3. перевареної клітковини
    4. яєць гельмінтів
    5. крохмалю
  24. Креаторея це:
    1. збільшення кількості нейтрального жиру
    2. збільшення кількості сполучної тканини
    3. перетравленої клітковини
    4. збільшення кількості м’язових волокон
  25. Стеаторея це:
    1. збільшення кількості нейтрального жиру
    2. збільшення кількості сполучної тканини
    3. збільшення кількості перетравленої клітковини
    4. збільшення кількості м’язових волокон
  26. Амілорея це:
    1. збільшення кількості нейтрального жиру
    2. збільшення кількості сполучної тканини
    3. збільшення кількості м’язових волокон
    4. збільшення кількості крохмалю
  27. Наявність креатореї є ознакою:
    1. швидкого пересування хімусу по кишечнику
    2. недостатньої кількості жовчі
    3. ферментативної недостатності шлунка
    4. ферментативної недостатності підшлункової залози
  28. Наявність стеатореї є ознакою:
    1. ферментативної недостатності підшлункової залози
    2. недостатньої кількості жовчі
    3. швидкого пересування хімусу по кишечнику
    4. ферментативної недостатності шлунка
  29. Наявність амілореї є ознакою:
    1. швидкого пересування хімусу по кишечнику
    2. недостатньої кількості жовчі
    3. ферментативної недостатності підшлункової залози
    4. ферментативної недостатності шлунка
  30. Наявність в копрограмі підвищеного вмісту лейкоцитів, еритроцитів та епітелію є ознакою:
    1. швидкого пересування хімусу по кишечнику
    2. недостатньої кількості жовчі
    3. ферментативної недостатності шлунка
    4. ферментативної недостатності підшлункової залози
    5. запального процесу в шлунково-кишковому тракті
  31. Наявність в копрограмі найпростіших та яєць гельмінтів є ознакою:
    1. недостатньої кількості жовчі
    2. глистяної інвазії
    3. ферментативної недостатності підшлункової залози
    4. запального процесу в шлунково-кишковому тракті
  32. Патологічні домішки калу - це:
    1. епітеліальні клітини
    2. кров
    3. гній
    4. слиз
    5. прожилки крові
  33. В копрограмі кількість лейкоцитів, еритроцитів та епітелію визначається в:
    1. грамах
    2. міліграмах
    3. в плюсах (+)
    4. у полі зору
  34. В копрограмі кількість сполучної тканини, м’язових волокон, нейтрального жиру, жирних кислот, мил, клітковини та крохмалю визначається в:
    1. грамах
    2. міліграмах
    3. в плюсах (+)
    4. у полі зору
  35. Яка кількість сполучної тканини, м’язових волокон, нейтрального жиру, жирних кислот, мил, клітковини та крохмалю є нормою в копрограмі?
    1. +
    2. -
    3. ++
    4. +++
    5. ++++
  36. Яка кількість лейкоцитів є нормою в копрограмі?
    1. 2-4 в п/з
    2. -
    3. ++
    4. до 10 в п/з
  37. Яка кількість еритроцитів є нормою в копрограмі?
    1. 2-4 в п/з
    2. +
    3. -
    4. до 10 в п/з
    5. 1-2 в п/з
  38. Яка кількість епітеліальних клітин є нормою в копрограмі?
    1. 2-4 в п/з
    2. +
    3. ++
    4. до 10 в п/з
    5. 1-2 в п/з
  39. Яка кількість слизу є нормою в копрограмі?
    1. 2-4 в п/з
    2. немає
    3. ++
    4. до 10 в п/з
    5. 1-2 в п/з
  40. Яка кількість найпростіших та яєць гельмінтів є нормою в копрограмі?
    1. 2-4 в п/з
    2. немає
    3. ++
    4. до 10 в п/з
    5. 1-2 в п/з
  41. Аналіз калу на бактеріальну флору в кишечнику - це:
    1. бактеріальний посів калу
    2. аналіз калу на дисбактеріоз
    3. аналіз калу на яйця гельмінтів
    4. макроскопічне, хімічне та мікроскопічне дослідження калу
  42. Бактеріальний посів калу здається:
    1. в клінічну лабораторію
    2. в біохімічну лабораторію
    3. в бактеріологічну лабораторію
    4. паразитологічну лабораторію
  43. Кал для бактеріального посіву необхідно доставити до лабораторії:
    1. відразу ж після акту дефекації
    2. відразу ж після акту дефекації і тільки в теплому вигляді
    3. протягом перших 2-х годин після взяття
    4. через 12 годин після акту дефекації
  44. Бактеріальний посів калу проводиться:
    1. стерильною петлею
    2. береться відбиток липкою стрічкою
    3. чистою петлею
    4. шпателем
  45. Кал для бактеріального посіву збирють в:
    1. стерильний посуд
    2. чистий посуд
    3. коробку від сірників
    4. стерильну пробірку з корком
  46. Для забору матеріалу для бактеріального посіву необхідно:
    1. стерильну петлю ввести в пряму кишку на 1 см і відразу ж опустити її в стерильну пробірку, яка герметично закривається
    2. взяти весь кал за один акт дефекації
    3. зробити відбиток перианальних складок липкою стрічкою
    4. взяти невелику кількість калу з декількох місць
  47. Результат бактеріального посіву калу отримують:
    1. відразу ж
    2. на слідуючи добу
    3. через 5-7 діб
    4. через 1 місяць
  48. В результаті аналізу на бактеріальний посів вказують:
    1. наявність аскарид
    2. всю мікрофлору кишечника
    3. наявність гостриків
    4. наявність або відсутність патогенної мікрофлори
  49. Кал для виявлення яєць гельмінтів збирають в:
    1. стерильний посуд
    2. чистий посуд
    3. коробку від сірників
    4. пробірку з корком
  50. Для виявлення яєць гельмінтів здають:
    1. весь кал за добу
    2. вечірній кал
    3. третину калу відразу після акту дефекації і тільки в теплому вигляді
    4. невелику кількість ранкового калу
  51. Для виявлення яєць гельмінтів кал здають:
    1. в клінічну лабораторію
    2. в біохімічну лабораторію
    3. в бактеріологічну лабораторію
    4. паразитологічну лабораторію
  52. Для виявлення гельмінтів кал необхідно доставити до лабораторії:
    1. відразу ж після акту дефекації
    2. відразу ж після акту дефекації і тільки в теплому вигляді
    3. протягом перших 2-х годин після акту дефекації
    4. через 12 годин після акту дефекації
  53. Для виявлення яєць гельмінтів необхідно взяти:
    1. весь кал за добу
    2. весь кал за один акт дефекації
    3. середню порцію калу
    4. невелику кількість калу з декількох місць
  54. Кал для аналізу на яйця гельмінтів беруть:
    1. стерильною петлею
    2. чистою петлею (чи сірником)
    3. шпателем
    4. береться відбиток липкою стрічкою
  55. Результат аналізу калу на яйця гельмінтів може підтвердити діагноз:
    1. аскаридозу
    2. ентеробіозу
    3. трихоцефальозу
    4. лямбліозу
  56. Кал на яйця гельмінтів необхідно здати:
    1. тричі з інтервалом в 1-2 доби
    2. одноразово
    3. одноразово, якщо після першого разу виявили яйця гельмінтів
    4. один раз в тиждень протягом 3-х місяців
  57. Зшкребок на ентеробіоз здають:
    1. в клінічну лабораторію
    2. в біохімічну лабораторію
    3. в бактеріологічну лабораторію
    4. паразитологічну лабораторію
  58. Для зшкребка на ентеробіоз необхідно:
    1. стерильну петлю ввести в пряму кишку на 1 см і відразу ж опустити її в стерильну пробірку, яка герметично закривається
    2. зробити відбиток липкою стрічкою з перианальних складок
    3. паличкою з ватою на кінці зібрати матеріал з перианальних складок
    4. взяти невелику кількість калу з декількох місць
  59. Зшкребок на ентеробіоз проводиться:
    1. після акту дефекації
    2. після гігієнічних заходів
    3. вранці до проведення гігієнічних заходів
    4. будь-коли протягом дня
  60. Позитивний зшкребок на ентеробіоз вказує на наявність у дитини:
    1. гостриків
    2. аскарид
    3. лямблій
    4. волосоглаву
  61. В результаті зшкребка на ентеробіоз зазначається:
    1. виявлено ентеробіоз
    2. не виявлено ентеробіоз
    3. кількість яєць гостриків
    4. кількість гостриків
  62. Кал для проведення аналізу на приховану кров здають:
    1. в клінічну лабораторію
    2. в біохімічну лабораторію
    3. в бактеріологічну лабораторію
    4. паразитологічну лабораторію
  63. Кал для проведення аналізу на приховану кров збирають в:
    1. стерильний посуд
    2. чистий посуд
    3. коробку від сірників
    4. пробірку з корком
  64. Матеріал для проведення аналізу на приховану кров необхідно взяти наступним чином:
    1. стерильну петлю ввести в пряму кишку на 1 см і відразу ж опустити її в стерильну пробірку, яка герметично закривається
    2. зробити відбиток з перианальних складок липкою стрічкою
    3. паличкою з ватою на кінці зібрати матеріал з перианальних складок
    4. взяти невелику кількість калу з декількох місць
  65. Аналіз калу на приховану кров - це:
    1. реакція Васермана
    2. реакція Грегерсена (бензидинова проба)
    3. реакція Вольгемута
  66. Перед проведенням аналізу калу на приховану кров для більшої достовірності слід:
    1. виключити з раціону харчування хворого м’ясо та м’ясні відвари, печінку
    2. не відвідувати стоматолога
    3. не чистити зуби
    4. не виконувати гігієнічних процедур
  67. Позитивний аналіз калу на приховану кров є ознакою:
    1. дискінезії жовчовивідних шляхів
    2. виразкової хвороби шлунка
    3. виразкової хвороби 12-палої кишки
    4. трихоцефальозу
  68. Позитивний аналіз калу на приховану кров може бути при:
    1. носовій кровотечі
    2. травмуванні слизової ротової порожнини
    3. кровотечі з ясен
    4. вживанні в їжу погано термічно обробленого м’яса
    5. прийомі препаратів заліза, активованого вугілля
  69. Кал для дослідження на дисбактеріоз здають:
    1. в клінічну лабораторію
    2. в біохімічну лабораторію
    3. в бактеріологічну лабораторію
    4. паразитологічну лабораторію
  70. Аналіз калу на дисбактеріоз необхідно доставити до лабораторії:
    1. відразу ж після акту дефекації
    2. відразу ж після акту дефекації і тільки в теплому вигляді
    3. протягом перших 2-х годин після взяття
    4. через 12 годин після акту дефекації
  71. Кал для аналізу калу на дисбактеріоз збирають:
    1. стерильною петлею
    2. чистою петлею
    3. шпателем
    4. сірником
  72. Для забору матеріалу на аналіз на дисбактеріоз необхідно:
    1. стерильну петлю ввести в пряму кишку на 1 см і відразу ж опустити її в стерильну пробірку, яка герметично закривається
    2. взяти весь кал за один акт дефекації
    3. зробити відбиток з перианальних складок липкою стрічкою
    4. взяти невелику кількість калу з декількох місць з середини калової маси
  73. Кал для аналізу на дисбактеріоз збирають в:
    1. стерильну пробірку з корком
    2. стерильний посуд
    3. чистий посуд
    4. коробку від сірників
  74. Результат аналізу калу на дисбактеріоз отримують:
    1. відразу ж
    2. наступної доби
    3. через 5-7 діб
    4. через 1 місяць
  75. В результаті аналізу калу на дисбактеріоз вказується:
    1. наявність аскарид
    2. мікрофлора кишечника
    3. наявність гостриків
    4. наявність або відсутність патогенної мікрофлори
  76. Причинами дизбіозу кишечника у дітей можуть бути:
    1. штучне вигодовування
    2. антибіотикотерапія
    3. хронічні захворювання органів травлення
    4. природне вигодовування
  77. В результаті аналізу калу на дисбактеріоз вказують:
    1. загальна кількість кишкової палички
    2. % різних видів нормальної мікрофлори
    3. наявність патогенної мікрофлори
    4. наявність прихованої крові
  78. Про дисбактеріоз кишечника свідчить:
    1. зниження або повне зникненням біфідофлори
    2. зменшення кількості повноцінної кишкової палички
    3. зниження вмісту гемолізуючої кишкової палички
    4. порушення відсоткового співвідношення різних видів флори
    5. наявність патогенної флори
  80. Аналіз сечі на амілазу є показником стану:
    1. печінки
    2. підшлункової залози
    3. нирок
    4. кишечника
  81. Аналізу сечі на амілазу проводять за методикою:
    1. Васермана
    2. Вольгемута
    3. Грегерсена
    4. Гротта
  82. Нормативними даними амілази сечі за Вольгемутом є:
    1. 4 од
    2. 8 од
    3. 16 од
    4. 32 од
  83. Нормативними даними амілази сечі є за Вольгемутом:
    1. 1 од
    2. 128 од
    3. 16 од
    4. 64 од
  84. Підвищення кількості амілази в сечі є ознакою:
    1. жовчно-кам’яної хвороби
    2. гострого панкреатиту
    3. виразкової хвороби шлунка
    4. пієлонефриту
  85. До печінкових проб належить визначення:
    1. загального білірубіну
    2. прямого білірубіну
    3. непрямого білірубіну
    4. амілази
  86. До печінкових проб належить визначення:
    1. АЛТ
    2. АСТ
    3. тимолової проби
    4. сулемової проби
  87. Для проведення печінкових проб необхідно:
    1. взяти 5 мл жовчі
    2. взяти 5 мл венозної крові натще
    3. взяти 5 мл венозної крові після їжі
    4. провести УЗД печінки
  88. Загальний білірубін в нормі становить:
    1. 2,05-5,1 мкмоль/л
    2. 8,5-20,5 ммоль/л
    3. 6,5-15,5 мкмоль/л
    4. 15,5-40,5 мкмоль/л
  89. Співвідношення прямого і непрямого білірубіну в нормі становить:
    1. 1:1
    2. 1:3
    3. 3:1
    4. 2:3
  90. АЛТ в нормі:
    1. 0,1-0,75 мкмоль/г/л
    2. 0,1-0,45 мкмоль/г/л
    3. 0,5-2,12 мкмоль/г/л
    4. 1,8-2,2 мл
  91. АСТ в нормі:
    1. 0,1-0,45 мкмоль/г/л
    2. 0,1-0,75 мкмоль/г/л
    3. 0,5-1,12 мкмоль/г/л
    4. 1,8-2,2 мл
  92. Тимолова проба в нормі:
    1. 0,1-0,75 мкмоль/г/л
    2. 1,8-2,2 мл
    3. 1-4 од
    4. 8,5-20,5 од
  93. Сулемова проба в нормі:
    1. 1,8-2,2 мл
    2. 0,1-0,75 мкмоль/г/л
    3. 1-6,5 од
    4. 8,5-20,5 од
  94. Печінкові проби є показником:
    1. пристінкового травлення
    2. функцій печінки
    3. обміну заліза
    4. гомеостазу
  95. Тимолова проба є показником:
    1. пігментного обміну
    2. білковоутворюючої функції печінки
    3. дезінтоксикаційної функції печінки
    4. жовчеутворення
  96. Сулимова проба є показником:
    1. жовчеутворення
    2. білковоутворюючої функції печінки
    3. пігментного обміну
    4. дезінтоксикаційної функції печінки
  97. За рівнем АЛТ і АСТ в сироватці крові можна оцінити:
    1. дезінтоксикаційної функції печінки
    2. стан пігментного обміну
    3. білковоутворюючої функції печінки
    4. стан гепатоцитів
  98. Підвищення рівня АЛТ і АСТ в сироватці крові може свідчити про:
    1. порушення пігментного обміну
    2. порушення дезінтоксикаційної функції печінки
    3. деструктивні зміни в гепатоцитах
    4. порушення білковоутворюючої функції печінки
  99. За рівнем білірубіну в сироватці крові можна оцінити:
    1. білковоутворюючу функцію печінки
    2. дезінтоксикаційну функцію печінки
    3. стан пігментного обміну
    4. жовчеутворення
  100. Методом рН-метрії можна визначити:
    1. стан всієї черевної порожнини
    2. пігментний обмін
    3. кислотоутворюючу функцію шлунка
    4. ферментативну здатність шлунка
  101. Нормальна кислотність шлункового соку (рН):
    1. 1,3-1,0
    2. 1,7-1,3
    3. 1,7-2,5
    4. 2,5-3,5
  102. Підвищена кислотність шлункового соку (рН):
    1. 1,3-1,0
    2. 1,7-1,3
    3. 1,7-2,5
    4. 2,5-3,5
  103. Понижена кислотність шлункового соку (рН):
    1. 1,3-1,0
    2. 1,7-1,3
    3. 1,7-2,5
    4. 2,5-3,5
  104. Фіброгастродуоденоскопію можна провести дітям:
    1. старше1-го року
    2. з моменту народження
    3. старше 12 років
    4. старше 3-х років
  105. Які відділи ШКТ можна оглянути за допомогою фіброгастродуоденоскопії?
    1. стравохід
    2. шлунок
    3. 12-палу кишку
    4. поперечно-ободову кишку
  106. Перед проведенням фіброгастродуоденоскопії необхідним є:
    1. обов’язкове промивання шлунку
    2. обов’язкове дотримання дієти за 3 доби до обстеження
    3. не харчуватися 3 доби до обстеження
    4. прийти на обстеження натще
  107. За допомогою ФГДС можливо:
    1. оглянути слизову стравоходу, шлунку та 12-палої кишки
    2. віддеференціювати гастрит чи виразкова хвороба
    3. зупинити кровотечу
    4. ввести ліки безпосередньо до місця виразки
  108. За допомогою ФГДС можливо:
    1. видалити маленькі пухлини
    2. видалити поліпи товстої кишки
    3. взяти шматочки тканин на біопсію
    4. взяти мазки на хелікобактер пілорі
  109. Про наявність хелікобактера пілорі свідчить:
    1. виявлення мікроба в слині методом ПЦР
    2. позитивний дихальний тест
    3. виділення чистої культури пілоричного хелікобактера із біоптату
    4. підвищення титру антитіл в результаті імуноферментного дослідження крові
  110. Методом УЗД органів черевної порожнини можна дослідити:
    1. печінку
    2. жовчний міхур
    3. шлунок
    4. підшлункову залозу
  111. Методом УЗД жовчного міхура можна дослідити:
    1. його форму
    2. його розміри
    3. осад
    4. стан стінки
  112. Методом УЗД печінки можна дослідити:
    1. структурні зміни
    2. кількість білірубіну
    3. її розміри
    4. білковоутворюючу функцію
  113. Методом УЗД підшлункової залози можна дослідити:
    1. структурні зміни
    2. інсуліноутворюючу функцію
    3. кількість виділеної амілази
    4. її розміри