Теорію поширення інновацій розробив у післявоєнний період шведський вчений Т. Гегерстранд. Найліпше ця теорія виявляється у концепції просторової дифузії інформації на основі між людських контактів. Проблеми поширення (дифузії) інформації у теоретичному і темодичних аспектах вивчали Р. Доманський, Б. Еккель, П. Гаггет, Й. Лобода, Р. Мірса, Р. Морілл, П. Тойн та ін. Вони розробили поняття і терміни, дидактичні основи цієї теорії, методи її верифікації шляхи використання у практиці. Для пояснення механізму дифузії інформації береться спрощений приклад. Припускається, що простір, у якому поширюється інформація є ізотопним. Тобто відсутні барєри, перепони, населення розміщенне рівномірно, а вартість комунікації пропорційна відстані. При ідеальних умовах простежується така закономірність: частота контактів, що зумовлюють дифузію інформації, зменшується у випадку збільшення відстані від джерела інформації.
