Дистанційний метод у суспільній географії

Дистанційні методи - методи вивчення Землі й інших космічних тіл з повітряних чи космічних літальних апаратів. До складу дистанційних методів входять аерознімання, космічна зйомка, дешифрування знімків, а також візуальні спостереження: огляд території спостерігачем з борта літального апарата.
Вже під час дистанційного фотографування земної поверхні відбувається генералізація (узагальнення) інформації, хоча її частина втрачається. Обсяг зафіксованої на аерокосмічному знімку інформації залежить від висоти (відстані) знімання – масштабу знімка, зони спектра (видима чи невидима) та ін.. Нову інформацію отримують шляхом дешифрування знімків. 
Дистанційний метод дає змогу дослідити взаємне розміщення суспільно-географічних об’єктів, територіальну структуру господарства, геопросторову організацію систем розселення (особливо це добре видно на “нічних” знімках, коли населені пункти “світяться”.
Обов’язково треба застосовувати дистанційний метод для дослідження локалізації і поширення процесів, зокрема стихійний (захворювання лісів, вимерзання озимини тощо), для прогнозів розвитку явищ. (З Шаблія)