Економічний напрямок ґрунтується на працях основоположника економічної науки Вільяма Петті, Адама Смітта, Девіда Рікардно т аін. Головним об’єктом дослідження тоді було господарство країни чи світу, їхні сфери – виробнича чи послуг, розміщення і геопросторова організація.
Розміщення господарства пояснювали законами економічної науки, зокрема політекономії. Це був економічний детермінізм, який трактував територіальну організацію господарства тільки економічними чинниками.
У руслі економічного напрямку СГ виникли галузево-стратистичний підхід, штарнортні теорії, районна школа та ін.. По суті, радянська економічна географія була регіоналістично-економічна, територіально-комплексна за срямуванням.
Генетично першою тенденцією було формування комерційної географії тобто географії торгівлі. Майже всі географічні описи мандрівних купців ще у стародавні часи – це початки комерційної географії. А також описи морських торговельно-транспортних шляхів і портів – перипли, портолани тощо.
