Починаючи з 7ст араби швидко завоювали великі простори від індії до іспанії, охоплюючи вся північ Африки і поширюючи на цьому просторі мусульманство.. арабська географія активно розвивалася головно у період 800-1400-х рр.. їх представниками були визначні географи: ібн гаукаль, ібн гордадбег(написав «книгу шляхів і країн»), аль біруні (перший із середньовічних учених висловив думку про рух землі навколо сонця, обчислив обвід землі), авіцена, ідрісі, ібн батута, ібн гальдун. Інформацію про світ вчені черпали з двох джерел:переклали арабською мовою більшість греко-римських географічних праць і самі багато подорожували. Арабські географи виправили багато географічних помилок древніх греків:довели, що південний пояс заселений; що індійський океан не замкнутий; вони уточнили географічні координати, визначені птолемеєм… арабські вчені уміло поєднали знання з математики й астрономії з географічними. Вони і розвинули ідеї птолемея, що пізніше сприяло розвитку математичної географії… Свої картографічні праці арабські дослідники створювали за проекціями Птоломея.
