Прислівник - це повнозначна незмінна частина мови, що виражає ознаку дії, стану чи іншої ознаки: міцно стискати, сьогодні відвідати, надзвичайно гарний, читання вголос.
Прислівники найчастіше залежать від дієслів, дієприкметників, дієприслівників, прикметників та інших прислівників, виконуючи в реченні роль обставини
Вступаючи у смислові зв'язки з іменником, прислівники виконують синтаксичну роль означення
Прислівники можуть виступати головним членом односкладного речення
РОЗРЯДИ ПРИСЛІВНИКІВ ЗА ЗНАЧЕННЯМ
За значенням прислівники поділяються на такі розряди:
1. обставинні;
2. означальні;
3. предикативні;
4. модальні.
Обставинні прислівники вказують на різні обставини, за яких відбувається дія. Відповідно до цього вони поділяються на такі групи:
прислівники місця - означають місце або напрямок дії і відповідають на питання де? куди? звідки?: тут, там, внизу, вгорі, попереду, недалеко, навколо (довкола), поряд, поруч, близько;
прислівники часу - виражають різні часові значення: початкової чи кінцевої часової межі дії, періодичність дії і відповідають на питання коли? відколи? як довго? доки?: тепер, тоді, вранці, влітку, навесні, щоденно, щороку, щоліта, змолоду, споконвіку, донині, довіку, назавжди;
прислівники причини вказують на причину виконання/невиконання дії і відповідають на питання чому? через що? з якої причини?: знічев 'я, зопалу, ненароком, спросоння, здуру, згарячу;
прислівники мети вказують на мету дії і відповідають на питання для чого? навіщо? з якою метою?: навмисне, напоказ, наперекір, зумисне, на зло.
Означальні прислівники виражають якісні ознаки дії або спосіб їх вияву, міру чи ступінь: весело сміятися, швидко бігти, робити по-нашому, страшенно блідий, зовсім вільно, дуже старанний.
Серед означальних прислівників виділяють:
якісні (якісно-означальні) прислівники характеризують дію або іншу ознаку з боку якості й відповідають на питання як? Вони утворюються від якісних прикметників за допомоги суфікса -о, зрідка -е: прекрасний - прекрасно, сумлінно, весело, мудро, розумно, гаряче, добре.
Від якісних прислівників творяться форми вищого і найвищого ступенів порівняння: весело - веселіше, найвеселіше. Ступеневі форми прислівників творяться так само, як і ступеневі форми прикметників, зберігаючи всі особливості творення;
кількісні (кількісно-означальні) прислівники передають ступінь інтенсивності дії або міру чи ступінь вияву ознаки і відповідають на питання скільки? як багато? якою мірою? наскільки?: дуже сумлінний, досить активний, трохи збентежений, приходив двічі;
прислівники способу дії вказують на спосіб дії і відповідають на питання як? яким способом?: по-київськи, по-українськи, по-новому, гуртом, уплав, жартома.
Предикативні прислівники виражають:
стан природи:
психічний чи фізичний стан істоти:
оцінювання якого-небудь стану з морально-етичного погляду або доцільності/недоцільності: біда, пора, лінь, гріх, диво. Наприклад: Аж жаль було на нього дивитися;
Модальні прислівники не виражають певного значення, а лише надають окремому членові речення чи всьому реченню модальних відтінків - можливості/неможливості, ствердження, заперечення, порядок викладу думок: безперечно, звичайно, певно, можливо, нарешті, наприклад, по-перше, по-друге, отже.
ПРАВОПИС ПРИСЛІВНИКІВ
РАЗОМ пишуться:
а) Складні прислівники, утворені сполученням прийменника з прислівником: віднині, відтепер, донині, дотепер, забагато, утричі, якнайкраще.
б) складні прислівники, утворені сполученням прийменника з іменником: безвісти, безперестанку, вбік, всередині, вслід, всмак, вщерть, доверху, набік, набір, наверх, наверху, навесні, навіч, нагору (але на-гора),
в) складні прислівники, утворені сполученням прийменника з коротким (нечленним) прикметником: віддавна, догола, замолоду, згарячу, зрідка, напевне, нарівні, помаленьку, сповна
г) складні прислівники, утворені сполученням прийменника з числівником: вдвоє, втроє, вчетверо й под.; вперше, удвох, спершу.
д) складні прислівники, утворені сполученням прийменника з займенником: внічию, втім тд; але: до чого, за віщо, за що та ін. в ролі додатків.
е)складні прислівники, утворені сполученням кількох прийменників із будь-якою частиною мови: вдосвіта, завтовшки, навтікача, навздогін,
є) складні прислівники, утворені із кількох основ (із прийменником чи без нього):, ліворуч, мимоволі, мимохідь, насамперед, нашвидкуруч, обабіч, повсякчас, праворуч,
ж) складні прислівники, утворені сполученням часток аби-, ані-, де-, чи-, що-, як- яз будь-якою частиною мови
ОКРЕМО ПИШУТЬСЯ:
а) Прислівникові сполуки, що складаються з прийменника та іменника, але в яких іменник звичайно зберігає своє конкретне лексичне значення й граматичну форму, особливо коли між прийменником і керованим ним іменником можливе означення до цього іменника (прикметник, займенник, числівник): без відома, без жалю, без кінця, без кінця-краю,
б) сполуки, що мають значення прислівників і складаються з двох іменників (зрідка - числівників) та одного або двох прийменників: від ранку до вечора, день у день, з боку на бік, з дня на день, один в один, раз у раз, час від часу.
в) словосполуки, які в реченні виконують функції прислівника та складаються з узгоджуваного прийменника (числівника, займенника) й дальшого іменника: другого дня, таким чином, темної ночі, тим разом, тим часом.
г)прислівники, утворені сполученням прийменника з повним прикметником чоловічого (середнього роду): в основному, в цілому.
д) прислівники, утворені сполученням прийменника по зі збірним числівником: по двоє, по троє, по четверо.
ЧЕРЕЗ ДЕФІС ПИШУТЬСЯ:
а) складні прислівники, утворені від прикметників і займенників за допомогою прийменника по та закінчення –ому, -ки: по-батьківському, по-бойцовому, по-сусідському, також по-латині.
Примітка: У прислівниках цього типу, утворених від складних прикметників, що пишуться через дефіс, дефіс ставиться тільки після по-: по-соціалдемократичному.
б) складні прислівники, утворені за допомогою прийменника по від порядкових числівників: по-перше, по-друге.
в) неозначені прислівники з частками будь-, -будь, небудь-, казна, -то, хтозна-: аби-то, будь-де, будь-коли, коли-небудь, так-то.
г) складні прислівники, утворені з двох прислівників: вряди-годи, десь-інде, десь-інколи, сяк-так.
д) складні прислівники, утворені повторенням слова або основи без службових слів або зі службовими словами між ними: будь-що-будь, віч-на-віч, всього-на-всього, далеко-далеко, де-не-де, коли-не-коли, ледве-ледве, ось-ось, пліч-о-пліч, хоч-не-хоч, як-не-як.