Засоленість ґрунту, тобто вміст у ньому деяких легкорозчинних солей, також впливає на ріст і розвиток
рослин. Надлишок солей в ґрунтовому розчині токсичний для більшості рослин. Серед різних типів засолених
ґрунтів розрізняють солончаки і солонці. Солончаки – це ґрунти, постійно й дуже зволожені солоними водами
майже до поверхні. Влітку вони підсихають, укриваючись сольовою кіркою. Солонці з поверхні не засолені.
Нижні горизонти ущільнені та перенасичені йонами натрію.
В жаркому та сухому кліматі засолення трапляється дуже часто. В Україні близько 1 млн га площ мають різний
ступінь засолення ґрунту. В незначних кількостях солі виконують функцію мінерального живлення, а при високих
концентраціях є екзогенним стресовим фактором. За відношенням до цього фактора рослини поділяють на
галофіти та глікофіти.
Галофіти добре витримують засолення, тому вони часто трапляються на узбережжях морів та океанів. Вони
часто відчувають нестачу вологи, тому їхні тканини набули ознак ксероморфності. Деякі з галофітів мають навіть
ознаки сукулентності, тобто мають товсті великі (солонець європейський) або дрібні (тамарикс) соковиті листки. Солевитривалість галофітних рослин визначається перш за все певними фізіологічними процесами, спрямованими на підвищення осмотичного потенціалу клітин, що забезпечує успішніше вбирання води в умовах
засолених ґрунтів. Залежно від фізіологічних особливостей та шляхів адаптації до засолення галофіти поділяють
на такі різновиди:- еугалофіти – це рослини кумулятивного типу, які без шкоди для себе здатні нагромаджувати в клітинах
значну кількість солей (різні види солянки, солерос європейський);
- криногалофіти (солевидільні галофіти) – група рослин, здатних виділяти назовні велику кількість
поглинутих солей у вигляді концентрованого розчину через особливі сольові залози (кермек, тамарикс);
- глікогалофіти (соленепроникні галофіти) – галофіти регуляторного типу, осмотичний потенціал клітин яких
підтримується не йонами, а органічними речовинами. Це – ксеноморфні види степів, напівпустель, коренева
система яких малопроникна для солей завдяки особливостям мембран кореневих волосків. До глікогалофітів
відносять також групу рослин, котрі уникають засолення завдяки наявній глибокій кореневій системі, всисна
зона яких залягає в глибоких малозасолених горизонтах, як, наприклад, очерет звичайний.
Морські та прибережні рослини, здатні витримувати широкий діапазон коливання солоності води, називають
евригалінними, тоді як більш вузького діапазону – стеногалінними
Глікофіти – зростають лише на незасолених ґрунтах, оскільки навіть за слабкого засолення їхній ріст різко
пригнічується і вони гинуть
