Реформа освіти була досить радикальною для другої половини XIX ст. У 1863 р. запроваджено новий університетський статут, за яким ректор, професори і доценти обиралися на вакантні посади радою університету. Цим проголошувалася автономія університетів, які стали менше залежати від міністерства народної освіти. Однак обраних радою викладачів все ж таки затвердило міністерство. Іншим заходом в освітній системі сталося введення в 1864 р. принципів всесословной школи, створення державних, земських і церковно-парафіяльних шкіл. Ці три типи шкіл представляли систему початкової, трирічного освіти.
Середніми учбовими закладами семирічні гімназії були: класичні, в яких основна увага приділялася викладання давніх мов, і реальні - викладання математики і природознавства. Студенти, які закінчили класичної гімназії мали право без іспитів вступити до університету, а реальну - до технічних вузів. Встановлювалася спадкоємність середньої та вищої ланок освіти. Виникли вищі жіночі курси.
Реформи в освіті сприяли тому, що російський університетська наука і освіта у другій половині XIX ст. встали на рівень європейських країн.
Другою великою галуззю діяльності земств була освіта. Земства організовували школи: чотирирічні, початкові, гімназії, професійні, технічні, курси для підвищення освіти вчителів, курси українознавства. Земські школи користалися доброю славою. В 1910 р. в цих школах навчалося понад 420 тис. дітей. Середня освіта здобувалася в класичних та реальних чоловічих і жіночих гімназіях, навчання в яких було платним. Право вступу до університетів мали лише ті особи, які закінчували класичні гімназії. Закінчення реальної гімназії давало право на вступ до вищої технічної школи, а жіночої не передбачало взагалі ніяких прав, бо її місія, як проголошував шкільний статут, лише підготувати освічену «дружину і матір сім’ї». Важливим було відновлення автономії університетів у навчальних справах. Створювалася рада професорів, яка керувала всім життям навчального закладу. Треба додати, що в справі шкільної освіти з фінансовою допомогою земству приходило міністерство освіти, яке властиво передало земству все шкільництво на селі. Всі ці зміни здійснювалися в умовах збереження заборони на використання в навчанні української мови.
