55.Основні причини травматизму і захворювання на виробництві.
Виробничо-технічні причини поділяють на такі:
• організаційні;
• технічні;
• санітарно-гігієнічні.
До організаційних причин відносяться:
• низька виробнича дисципліна;
• неякісне навчання безпечним методам виконання робіт і проведення інструктажів;
• відсутність інструкцій на робочому місці;
• порушення режиму праці та відпочинку працюючих;
• незабезпеченість необхідною технологічною документацією;
• недостатній контроль за дотриманням норм і правил охорони праці тощо.
До технічних причин відносяться:
• відсутність устаткування і пристроїв на машинах, механізмах
і технологічному обладнанні, що забезпечують їх безпечну роботу;
• незадовільний технічний стан машин, механізмів та технологічного обладнання;
• порушення технологічного процесу;
• низький рівень механізації та автоматизації різних виробничих процесів;
• неправильний вибір технологічних режимів;
• неякісне проведення технічного обслуговування та ремонту машин і механізмів.
До санітарно-гігієнічних причин відносяться:
• невідповідність метеорологічних умов санітарним нормам;
• підвищений вміст виробничого пилу, а також отруйних речовин у повітрі;
• незадовільний санітарний стан різного роду виробничих і побутових приміщень;
• незадовільне природне та штучне освітлення тощо.
До психофізіологічних причин відносяться:
• незадовільний психологічний клімат у колективі;
• антропологічна невідповідність працюючого умовам праці;
• незадоволеність працею;
• алкогольне сп'яніння.
56.Вплив освітлення на працездатність та безпеку праці. Види виробничого освітлення.
Залежно від джерела світла виробниче освітлення може бути: природним, що створюється прямими сонячними променями та розсіяним світлом небосхилу; штучним, що створюється електричними джерелами світла та суміщеним, при якому недостатнє за нормами природне освітлення доповнюється штучним.
Природне освітлення поділяється на: бокове (одно- або двохстороннє), що здійснюється через світлові отвори (вікна) в зовнішніх стінах; верхнє, здійснюване через ліхтарі та отвори в дахах і перекриттях; комбіноване — поєднання верхнього та бокового освітлення.
Штучне освітлення може бути загальним та комбінованим. Загальним називають освітлення, при якому світильники розміщуються у верхній зоні приміщення (не нижче 2,5 м над підлогою) рівномірно (загальне рівномірне освітлення) або з врахуванням розташування робочих місць (загальне локалізоване освітлення). Комбіноване освітлення складається із загального та місцевого. Його доцільно застосовувати при роботах високої точності, а також, якщо необхідно створити певний або змінний, в процесі роботи, напрямок світла. Місцеве освітлення створюється світильниками, що концентрують світловий потік безпосередньо на робочих місцях. Застосування лише місцевоп освітлення не допускається з огляду на небезпеку виробничого травматизму та професійних захворювань.
За функціональним призначенням штучне освітлення поділяєтьс! на робоче, аварійне, евакуаційне, охоронне, чергове.
Робоче освітлення призначене для забезпечення виробничого процесу, переміщення людей, руху транспорту і є обов'язковим для всізі виробничих приміщень.
Аварійне освітлення використовується для продовження роботи у випадках, коли раптове відключення робочого освітлення, та пов'язане з ним порушення нормального обслуговування обладнання може викликати вибух, пожежу, отруєння людей, порушення технологічного! процесу. Мінімальна освітленість робочих поверхонь при аварійному; освітленні повинна складати 5% від нормованої освітленості робочого1 освітлення, але не менше 2 лк.
Евакуаційне освітлення призначене для забезпечення евакуації' людей з приміщень при аварійному відключенні робочого освітлення. Його необхідно влаштовувати в місцях, небезпечних для проходу людей; в приміщеннях допоміжних будівель, де можуть одночасно знаходитись більше 100 чоловік; в проходах; на сходових клітках, у виробничих приміщеннях, в яких працює більше 50 чоловік. Мінімальна освітленість на підлозі основних проходів та на сходах при евакуаційному освітленні повинна бути не менше 0,5 лк, а на відкритих майданчиках — не менше 0,2 лк.
Охоронне освітлення влаштовується вздовж меж території, яка охороняється в нічний час спеціальним персоналом. Найменша освітленість повинна бути 0,5 лк на рівні землі.
Чергове освітлення передбачається у неробочий час, при цьому, як правило, використовують частину світильників інших видів штучного освітлення.
57.Управління ОП на підприємстві.
Управління охороною праці на підприємстві та обов'язки власника
Власник зобов'язаний створити в кожному структурному пiдроздiлi i на робочому мiсцi умови працi вiдповiдно до вимог нормативних актiв, а також забезпечити додержання прав працiвникiв, гарантованих законодавством про охорону працi.
З цiєю метою власник забезпечує функцiонування системи управлiння охороною працi, для чого:
створює вiдповiднi служби i призначає посадових осiб, якi забезпечують вирiшення конкретних питань охорони працi, затверджує iнструкцiї про їх обов'язки, права та вiдповiдальнiсть за виконання покладених на них функцiй;
розробляє за участю профспiлок i реалiзує комплекснi заходи для досягнення встановлених нормативiв з охорони працi, впроваджує прогресивнi технологiї, досягнення науки i технiки, засоби механiзацiї та автоматизацiї виробництва, вимоги ергономiки, позитивний досвiд з охорони працi тощо;
забезпечує усунення причин, що призводять до нещасних випадкiв, професiйних захворювань, i виконання профiлактичних заходiв, визначених комiсiями за пiдсумками розслiдування цих причин;
органiзовує проведення лабораторних дослiджень умов працi, атестацiї робочих мiсць на вiдповiднiсть нормативним актам про охорону працi в порядку i строки, що встановлюються законодавством, вживає за їх пiдсумками заходiв щодо усунення небезпечних i шкiдливих для здоров'я виробничих факторiв;
розробляє i затверджує положення, iнструкцiї, iншi нормативнi акти про охорону працi, що дiють у межах пiдприємства та встановлюють правила виконання робiт i поведiнки працiвникiв на територiї пiдприємства, у виробничих примiщеннях, на будiвельних майданчиках, робочих мiсцях вiдповiдно до державних мiжгалузевих i галузевих нормативних актiв про охорону працi, забезпечує безплатно працiвникiв нормативними актами про охорону працi;
здiйснює постiйний контроль за додержанням працiвниками технологiчних процесiв, правил поводження з машинами, механiзмами, устаткуванням та iншими засобами виробництва, використанням засобiв колективного та iндивiдуального захисту, виконанням робiт вiдповiдно до вимог щодо охорони працi;
органiзовує пропаганду безпечних методiв працi та спiвробiтництво з працiвниками у галузi охорони працi.
В разi вiдсутностi в нормативних актах про охорону працi вимог, якi необхiдно виконати для забезпечення безпечних i нешкiдливих умов працi на певних роботах, власник зобов'язаний вжити погоджених з органами державного нагляду заходiв, що забезпечать безпеку працiвникiв.
У разi виникнення на пiдприємствi надзвичайних ситуацiй i нещасних випадкiв власник зобов'язаний вжити термiнових заходiв для допомоги потерпiлим, залучити при необхiдностi професiйнi аварiйно-рятувальнi формування.
58.Інфразвук та ультразвук. Природа. Джерело. Одиниці вимірювання. нормування і контроль. Заходи і засоби захисту.
Інфразвук—це наливання у повітрі, у рідкому або твердому середовищах з частотою менше 16 Гц.
Інфразвук людина не чує, однак відчуває; він справляє руйнівну дію на організм людини. Високий рівень інфразвуку викликає порушення функції вестибулярного апарату, зумовлюючи запаморочення, біль голови. Знижується увага, працездатність. Виникає почуття страху, загальна немічність. Існує думка, що інфразвук сильно впливає на психіку людей.
Згідно з діючими нормативними документами рівні звукового тиску в октавних смугах з середньогеометричними частотами 2, 4,8,16, Гц повинен бути не більше 105 дБ, а для смуг з частотою 32 Гц — не більше 102 дБ.Неефективні також засоби індивідуального захисту. Дієвим засобом захисту є зниження рівня інфразвуку в джерелі його випромінювання. Серед таких заходів можна виділити такі:
- збільшення частот обертання валів до 20 і більше обертів на секунду;
- підвищення жорсткості коливних конструкцій великих розмірів;
- усунення низькочастотних вібрацій;
- внесення конструктивних змін у будову джерел, що дозволяє перейти з області інфразвукових коливань в область звукових;
- у цьому випадку зниження може бути досягнуте застосуванням звукоізоляції та звукопоглинання.
Природні джерелаВиникає під час землетрусу, бурі, урагану та інших стихійних лих.
Штучні джерелаТехногенним джерелом інфразвуку може бути потужне обладнання, транспорт, гірничі розробки за допомогою вибухів.
Ультразву́к — акустичні коливання, частота яких більша, ніж високочастотна межа чутного звуку (близько 16 кГц)[1] Верхня межа частот ультразвуку умовна.Ультразвук широко використовується в багатьох галузях промисловості. Джерелами ультразвуку є генератори, які працюють у діапазоні частот від 12 до 22 кГц для обробки рідких розплавів, очищення відливок, в апаратах для очищення газів.Ультразвук викликає функціональні порушення нервової системи, головний біль, зміни кров’яного тиску та складу і властивостей крові, зумовлює втрату слухової чутливості, підвищену втомлюваність.Ультразвук впливає на людину через повітря, а також через рідке й тверде середовище.Ультразвукові коливання поширюються у всіх згаданих вище середовищах з частотою понад 16000 Гц. Ультразвуком називають механічні коливання пружного середовища з частотою, що перевищує верхню межу чутності -20 кгц. Одиницею виміру рівня звукового тиску є дБ. Одиницею виміру інтенсивності ультразвуку є ват на квадратний сантиметр (Ут/див2).
Ультразвук в природі Летючі миші, що використовують при нічному орієнтуванні ехолокацію, випускають при цьому ротом або мають форму параболічного дзеркала носовою отвором сигнали надзвичайно високої інтенсивності. У нічних метеликів з сімейства ведмедиць розвинувся генератор ультразвукових перешкод, «що збиває з сліду» летючих мишей, що переслідують цих комах.Не менш вмілі навігатори - жирні дрімлюги, або гуахаро.
59.Організація охорони праці на робочих місцях.
Конструкція робочого місця, його розміри та взаємне розташуванк його елементів повинні відповідати антропометричним, фізіологічним І психофізіологічним характеристикам людини, а також характеру роботі Облаштоване згідно з вимогами стандартів робоче місце забезпечує зруч* положення людини. Це досягається регулюванням положення крісла, висої та кута нахилу підставки для ніг за умови її використання, або висоти І розмірів робочої поверхні. Повинне забезпечуватись виконання трудовк операцій в зонах моторного поля (оптимальної досяжності, легкої досяжнос та досяжності) в залежності від необхідної точності і частоти дій.Організація робочих місць повинна забезпечувати стійке положена та вільність рухів працівника, безпеку виконання трудових операції виключати або допускати лише в деяких випадках роботу в незручну позиціях, котрі зумовлюють підвищену втомлюваність.
Загальні принципи організації робочого місця:
— на робочому місці не повинно бути нічого зайвого; всі необхід
для роботи предмети повинні знаходитись поряд з працівником, але ь
заважати йому;
— ті предмети, котрими користуються частіше, розташовуютье
ближче, ніж ті предмети, котрими користуються рідше;
— предмети, котрі беруть лівою рукою, повинні знаходитись зліві
а ті предмети, котрі беруть правою рукою, повинні знаходитись справі
— якщо використовують обидві руки, то місце розташуванн
пристосувань вибирається з врахуванням зручності захоплювання йог
двома руками;
— небезпечніше, з точки зору можливості травмування працівник
обладнання повинне розташовуватись вище, ніж менш небезпечні
Однак слід враховувати, що важкі предмети під час роботи зручніше 1
легше опускати, ніж піднімати;
— робоче місце не повинне захаращуватися заготовками і готовим
деталями;
— організація робочого місця повинна забезпечувати необхід» оглядовість.
— Засоби відображення інформації повинні бути розташовані в зонах інформаційного поля робочого місця з врахуванням частоти та значущості інформації, типу засобів відображення інформації, точності і швидкості спостереження та зчитування.
60.Захист від дії виробничих вібрацій. Природа, джерела, одиниці вимірювання, як впливає надмірна дія на організм людини, нормування і контроль, міри захисту.
Вібра́ція (рос. вибрация, англ. vibration, нім. Vibration f) — рух матеріальної точки або механічної системи, при якому почергово зростають і спадають за часом значення величини, що характеризує цей рух. Проявляється у вигляді механічних коливань пружних тіл.
Засоби та заходи боротьби з вібрацією.
У автоматизованих виробництвах засобом боротьби є дистанційне керування (виключає контакт) відповідним технологічним процесом. А у неавтоматизованих виробництвах використовують такі засоби та заходи:
1. Зниження вібрації в джерелах їх виникнень:
підвищення точності опрацювання деталей;
оптимізація технологічного процесу;
поліпшення балансування.
2. Відстройка від режимів резонансу (збільшення жорсткості системи);
вибродемпфірування (пружинні віброізолятори).
Поліпшення організації праці вібронебезпечних процесів:загальна кількість робочого часу в контакті з віброобладнанням не повинна перевищувати зміни;
одноразова дія не повинна перевищувати для локальної - 20 хвилин, для загальної - 40 хвилин.
До лікувально - профілактичних заходів відносяться: масаж; заходи, що загально укріплюють організм; гідропродцедури. Вібрація має властивість кумуляції (накопичення в організмі).
Важливим джерелом шуму і вібрації є:
- процеси кавітацій;
- неоднорідність потоку;
- періодичні коливання об'єму рідини, що транспортується;
- різкі зміни швидкості потоку;
- імпульсні процеси вирівнювання тиску при зіткненні об'ємів
- рідини з різним тиском;
- вихороутворення в потоці робочого середовища;
- турбулентні пульсації тиску.
Вібрація - загальнобіологічний шкідливий чинник, що призводить до фахових захворювань - віброзахворюваннь, лікування котрих можливо тільки на ранніх стадіях. Хвороба супроводжується стійкими порушеннями в організмі людини (опорно-руховий апарат, необоротні зміни в кістках і суглобах, зсуви в черевній порожнині, нервово-психічній сфері). Людина частково або цілком утрачає працездатність. По способі передачі на людину вібрація підрозділяється на загальну і локальну. Загальна - діє через опорні поверхні ніг на весь організм у цілому. Локальна - на окремі ділянки тіла. Загальну поділяють по характері передачі на: транспортну(при прямуванні машин); транспортно-технологічну (при виконанні роботи машиною прямування: кран, бульдозер); технологічну (при роботі механізмів і людина знаходиться поруч).
