25.Основні заходи і засоби захисту від дії ультрафіолетових випромінювань. Природа. Джерело. Одиниці вимірювання. Нормування і контроль.
Ультрафіолетове випромінювання (ультрафіолет, УФ, UV) - електромагнітне випромінювання, що займає діапазон між фіолетовою кордоном видимого випромінювання і рентгенівським випромінюванням (380 - 10 нм, 7,9 10 14 - 3 16 жовтня Гц). Діапазон умовно ділять на ближній (380-200 нм) і дальній, або вакуумний (200-10 нм) ультрафіолет, останній так названий, оскільки інтенсивно поглинається атмосферою і досліджується тільки вакуумними приладами.
Природним джерелом УФВ є сонце інтенсивність якого біля поверхні землі не є постійною, а залежить від широти місцевості, періоду року, стану погоди, та ступеня прозорості атмосфери.
Штучним джерелом УФВ є газорозрядні лампи, електричні дуги, лазери та ін.
Уся область ультрафіолетового випромінювання умовно ділиться на:
- довгі ультрафіолетові хвилі від 315 до 400 нм;
- середні ультрафіолетові хвилі від 280 до 315 нм;
- короткі ультрафіолетові хвилі від 10 до 280 нм.
УФВ надходить у виробничі приміщення від джерела з температурою понад 1200С, це перш за все електродугові й плазмові процеси, дугове електрозварювання, електроплавлення сталі, експлуатація оптичних квантових генераторів, робота з ртутно-кварцовими лампами і т. ін. ВПЛИВ НА Людину
Біологічні ефекти ультрафіолетового випромінювання в трьох спектральних ділянках істотно різні, тому біологи іноді виділяють, як найважливіші в їх роботі, такі діапазони:
- Близький ультрафіолет, УФ-A промені (UVA, 315—400 нм)
- УФ-B промені (UVB, 280—315 нм)
- Далекий ультрафіолет, УФ-C промені (UVC, 100—280 нм)
Практично весь UVC і приблизно 90% UVB поглинаються озоном, а також водяною парою, киснем і вуглекислим газом при проходженні сонячного світла через земну атмосферу. Випромінювання з діапазону UVA досить слабо поглинається атмосферою. Тому радіація, що досягає поверхні Землі, в значній мірі містить ближній ультрафіолет UVA, і, в невеликій частці — UVB.
УФВ характеризується двоякою дією бо має як позитивне так і негативне значення.
УФВ має бактерицидний ефект, унаслідок чого відбувається санація повітряного середовища, води, грунтів, обеззаражування харчових продуктів, що дає можливість збільшити термін їх зберігання та свіжість.
УФВ є неспецифічним стимулятором фізіологічних функцій організму, що чинить сприятливу дію на обмінні процеси, на імунобіологічний стан людини, що сприяє підвищенню її захисних сил.
Біологічна активність УФ сонячного спектра є достатньою для нормального функціонування організму. Однак при її недостатності вражається нервова система, органи кровотворення, зменшується працездатність та опір організму простуді (робітники метрополітену, мешканці півночі і ін.).
Інтенсивне УФВ призводить до розвитку вираженої еритеми з набряком шкіри, що супроводжується підвищенням температури тіла, головним болем, дерматитом та утворенням пухирів.
Найбільш частим ураженням очей є електрофтальмія, яка супроводжується набряком кон'юнктиви, світлобоязню і сльозотечею.
Для захисту від УФВ застосовують екрани, хімічні речовини, що поглинають промені. Ефективним захистом є спецодяг, виготовлений із тканини, що мало пропускає УФВ, а для захисту очей спецокуляри із захисним склом.
З організаційних заходів має значення раціональний режим праці та відпочинку, відповідне розташування робочих місць та віддалення працівників від потужних джерел УФВ. Для вимірювання інтенсивності УФВ використовують радіометр УФР-21.
26.Види вогнегасників. Правила користування.
Вогнегасники - технічні пристрої, призначені для гасіння пожеж в початковій стадії їх виникнення.
Вогнегасники класифікуються по виду гасячої речовини , що використовується, об'єму корпусу і способу подачі вогнегасячого складу.
По виду вогнегасячогої речовини:- пінні; - газові; - порошкові - комбіновані.
За об'ємом корпуса:
- ручні малолітражні з об'ємом корпусу до 5 л;
- промислові ручні з об'ємом корпусу від 5 до 10 л;
- стаціонарні і пересувні з об'ємом корпусу понад 10 л.
За способом подачі вогнегасячого складу:
- під тиском газів, що утворюються в результаті хімічної реакції компонентів заряду;
- під тиском газів, що подаються із спеціального балончика, розміщеного в корпусі вогнегасника;
- під тиском газів, закачанних в корпус вогнегасника;
- під власним тиском вогнегасячого засобу.
По виду пускових пристроїв:
- з вентильним затвором;
- із замочно-пусковим пристроєм пістолетного типу;
- з пуском від постійного джерела тиску.
Цією класифікацією не вичерпуються всі показники численної групи вогнегасників. Постійне вдосконалення конструкції, підвищення таких показників як надійність, технологічність, уніфікація і ін. веде до створення нових, досконаліших вогнегасників.
Вогнегасники маркіруються буквами, що характеризують вид вогнегасника, і цифрами, що позначають його місткість.
Правила користування вогнегасником:Порошковий ВП-2 (П)
ТУ У 14347768.001-01
І. Гасіння починати з відстані не менше 1 м:
а) Висмикни запобіжник;
б) Спрямуй розпилювач на вогонь;.
в) Натисни на важіль запобіжного пристрою;
ІІ. Використовувати для гасіння пожеж класів А, В, С по
ГОСТ 27331-87.
ІІІ. Придатний для гасіння електрообладнання під напругою не більше 1000 В з відстані не менш 1 м.
ІV.Не придатний для гасіння пожеж лужних та лужно-
земельних металів, а також речовин, що горять без
доступу повітря.
Перезаряджати після кожного застосування.
Технічне обслуговування та періодичність перевірок проводити згідно з паспортом.
Для технічного обслуговування використовувати тільки взаємозамінні деталі виробника.
Запобігати дії прямого сонячного проміння та нагрівальних приладів.
Експлуатувати при температурі від -20°С до +50°С
Вогнегасник відповідає вимогам ДСТУ 3675-98.
27.Основні заходи і засоби захисту від дії лазерних випромінювань.
- Природа. Джерело. Одиниці вимірювання. Нормування і контроль.
Лазерне випромінювання (ЛВ) – особливий вид електромагнітного випромінювання з довжиною хвилі 0,1-1000 мкм.
Лазером називають оптичний квантовий генератор. Особливістю лазера є його спрямованість, що дозволяє отримати енергію великої щільності (10-10Вт/см).
Лазерне випромінювання використовують для локації супутників, телебачення, освітлення великих площ, свердління отворів в грунтах, металообробці на геодезичних роботах і т. ін.
Лазери генерують випромінювання ультрафіолетового, видимого та інфрачервоного діапазонів, а за характером генерації поділяються на імпульсні (з тривалістю випромінювання до 0,25с) та безперервні (понад 0,25с).
Опромінення спричиняє порушення діяльності центральної нервової системи, серцево-судинної системи, ендокринних залоз, призвести до згортання або розпаду крові і т. ін.
Під дією лазерного випромінювання рідина, що оточує біологічні структури, миттєво випаровується, унаслідок чого піднімається тиск, що призводить до виникнення ударної хвилі, яка спричиняє механічну травму. Відбувається не тільки опік, а й розрив тканини, що особливо небезпечно для очей. Тиск у лазерного променя може становити сотні тисяч Паскалів унаслідок великої його потужності.
Найбільшу частину опромінення сприймає шкіра, що призводить до виникання опіків різного ступеня – від почервоніння до некрозу. Глибина проникання променів залежить від пігментації шкіри, чим вона темніша, тим глибина проникнення менша.
При розробці заходів безпеки враховують специфіку лазерного устаткування, перелік та аналіз всіх можливих потенційних небезпек (інтенсивний шум, гучні “хлопки накачки”, іонізацію повітря, виникнення озону) і шкідливих чинників. Для цього складається план приміщення із зображенням на ньому просторово-енергетичної ситуації, прямих і можливо відбитих лазерних променів.
Для очистки повітря використовують загальнообмінну вентиляцію. Приміщення фарбують у кольори з малим коефіцієнтом відбиття (4% відбитих склом променів досить для ураження сітківки ока). Робота має проводитись за умов сильного освітлення, щоб зіниця ока мала мінімальний розмір.
Важливе значення має автоматизоване управління й дистанційне спостереження за роботою установок.
Допуск у приміщення де є лазерні установки, дозволяється тільки особам, що безпосередньо на них працюють.
При роботі використовують одяг і рукавиці з непроникної чорної тканини з невеликою кількістю відкритих частин тіла.
Для оцінки лазерного випромінювання, використовують колориметри, фотоелектричний, актинометричний та інші методи.
28.Іонізуючі випромінювання. Природа, джерела, одиниці вимірювання, нормування і контроль, методи захисту.
Іонізуючим випромінюванням (радіацією) називається будь-яке випромінювання, що прямо чи побічно викликає іонізацію середовища.
Джерело іонізуючого випромінювання (джерело випромінювання) (далі - ДІВ) - об'єкт, що містить радіоактивну речовину, або технічний пристрій, який створює або в певних умовах здатний створювати іонізуюче випромінювання. На стадії проектування будь-якої практичної діяльності джерело іонізуючого випромінювання розглядається як джерело, яке опромінює як поточно, так і потенційно.
Природні джерела іонізуючого випромінювання є звичайним компонентом середовища проживання. Це завжди існуюче явище.
Природний радіоактивний фон складається з:
- космічного випромінювання, яке приходить на Землю з Всесвіту.
- інкорпорованих радіонуклідів, тобто тих, що потрапили в організм.
Штучними джерелами іонізуючого випромінювання являються технічні прилади, створені людиною. До них відносяться: рентгенівські трубки, радіоактивні нукліди та прискорювачі заряджених часток. Радіоактивні нукліди отримують в ядерних реакторах, на прискорювачах заряджених часток. Прискорювачі – це пристрої для отримання заряджених часток великих енергій за допомогою електричного поля. Рентгенівські трубки - джерела гальмівного випромінювання (рентгенівського).
Захист
Існують чотири методи (фактори) захисту від іонізуючого випромінення:
Захист часом. Чим менше час контакту з джерелом іонізуючого випромінення, тим менше отримана доза опромінення.
Захист відстанню. Чим далі від джерела іонізуючого випромінення, тим менше отримана доза. Залежність зворотно квадратична, тому що від джерела промені йдуть радіально і розподіляються по сфері, площа якої pR2. Таким чином щільність потоку буде зменшуватися пропорційно квадрату відстані. Використовують прилади дистанційного управління.
Захист екранами. Їх виготовляють з щільних високоатомних матеріалів (цегла, бетон, баритобетон). Якщо потрібен компактний захист, використовується свинець або високоатомний уран (в g-терапевтичних апаратах). Інколи використовуються більш прості матеріали. Наприклад, окуляри для захисту від b-променів виготовляють із органічного скла, а не із просвинцьованого скла, тому що b-частки будуть гальмуватись і утворювати R-промені, які глибше будуть проникати. Тобто для різних видів випромінювання використовються різні екрани.
4. Захист кількістю. Чим з меншою потужністю джерела або кількістю РФП працює персонал, тим менша буде доза опромінення. Обов’язково ми захищаємо і хворого від опромінення, яке йому не потрібне (чим менше ми використовуємо радіоактивного препарату для діагностики, тим краще і для персоналу, і для оточуючих). В рентген-апараті використовується електронно-оптичний підсилювач. Щоб зображення було достатньо яскравим при меншому потоці променів, а доза на хворого і лікаря була меншою, на рентген-трубку підводять струм не 3-4 мА, а 0,3-0,4 мА і цього достатньо для отримання якісного зображення. Особливо це важливо при медичних профілактичних оглядах.
