9.Профілактика пожеж.
Пожежна профілактика – це комплекс організаційних і технічних заходів, спрямованих на гарантування безпеки людей, запобігання по-жежам, обмеження їх поширення, а також створення умов для успіш-ного гасіння пожежі.
У процесі розробки профілактичних заходів запобігання пожежам враховується протипожежний стан об'єкта, тобто кількість пожеж та зби-тки від них, число займань, а також травм, отруєнь і загиблих людей, рі-вень реалізації вимог пожежної безпеки, рівень боєготовності пожежних підрозділів, а також стан протипожежної агітації і пропаганди.
Пожежна безпека – стан об'єкта, за якого виключається можли-вість пожежі, а у випадку її виникнення унеможливлюється дія на людей небезпечних факторів пожежі і забезпечується захист матеріальних цінностей. Одним із основних факторів забезпечення пожежної безпеки є пожежна профілактика.
Забезпечення пожежної безпеки об'єкта передбачає створення систе-ми попередження пожеж та протипожежного захисту. Велике значення при цьому мають організаційно-технічні заходи, які умовно можна поді-лити на:
а)організаційні (організація пожежної охорони, навчань, інструктажів
б)технічні (суворе дотримання правил і норм, визначених чинними
нормативними документами, при реконструкції приміщень, технічному
переоснащенні виробництва, експлуатації електромереж, опалення, освітлення та ін.);
в)заходи режимного характеру (заборона паління та застосування
відкритого вогню в недозволених місцях та ін.);
г) експлуатаційні (своєчасне проведення профілактичних оглядів,
ремонтів устаткування тощо).
З метою попередження пожеж, їх поширення та боротьби з ними усі працівники підприємств, установ й організацій проходять навчання та ін-структажі з питань пожежної безпеки. На об’єктах з підвищеною пожеж-ною небезпечністю обов’язковим є навчання.
10.Види електричних струмів, що викликають відповідну реакцію організму.
При експлуатації і ремонті електричного устаткування й мереж може стати у дії електричного поля чи безпосередньому поєднанні з які перебувають під напругою проводками електричного струму. Через війну проходження струму через дозволить статися порушення його жизнедеятельных функций.
Небезпека поразки електричним струмом поглиблюється тим, що, у перших, струм немає зовнішніх ознак і, зазвичай людина без спеціальних приладів неспроможна завчасно знайти що загрожує йому небезпека; по-друге, впливу струму на людини у вона найчастіше призводить до серйозних порушень найважливіших жизнедеятельных систем, як-от центральна нервова, серцево-судинна і дихальна, що збільшує тяжкість поразки; по-третє, перемінний струм може викликати інтенсивні судоми м'язів, що призводять до не отпускающему ефекту, при якій людина самостійно неспроможна позбутися впливу струму; в четвертих, вплив струму викликає в людини різку реакцію отдергивания, а деяких випадках і непритомність, що з роботи висоті можуть призвести до травмування внаслідок падения.
Електричний струм, проходячи через тіло людини, може біологічне, теплове, механічне і хімічне дії. Біологічна дію залежить від здібності електричного струму дратувати і порушувати живі тканини організму, теплове – у спроможності викликати опіки тіла, механічне – спричинить розриву тканин, а хімічне – до електролізу крови.
Вплив електричного струму на організм дозволить з'явитися причиною электротравмы. Электротравма – це травма, викликана впливом електричного струму чи електричної дуги. Умовно электротравмы ділять на місцеві і спільні. При місцевих электротравмах виникає місцеве ушкодження організму, що виражаються у появі електричних опіків, електричних знаків, в металізації шкіри, механічних пошкодженнях і электроофтальмии (запалення зовнішніх оболонок очей). Загальні электротравмы, чи електричні удари, призводять до поразці всього організму, выражающемуся порушення чи повному припинення діяльності найбільш життєво важливих органів прокуратури та систем – легких (дихання), серця (кровообращения).
Характер впливу електричного струму на чоловіки й тяжкість поразки постраждалого залежить багатьох факторов.
Оцінювати небезпека впливу електричного струму на людини, можна по відповідним реакцій організму. Зі збільшенням струму чітко виявляються три якісно чудові відповідні реакції. Це насамперед відчуття, більш судорожне скорочення м'язів (неотпускание для змінного струму і больовий ефект постійного) і, нарешті, фибрилляция серця. Електричні струми, викликають відповідну реакцію, поділяють на суттєві, неотпускающие і фибрилляционные.
11.Засоби вогнегасіння та їх властивості. Первинні засоби вогнегасіння.
Класифікація способів пожежегасіння
Гасіння пожежі зводиться до активного (механічного, фізичного або хімічного) впливу на зону горіння для порушення стійкості реакції одним із прийнятих засобів пожежегасіння.
Гасіння пожеж з реакцією горіння теплового характеру звичайно досягається збільшенням тепловтрат у навколишнє середовище фізичними способами пожежегасіння.
Гасіння пожеж з реакцією горіння ланцюгового характеру легше досягається зменшенням тепловиділення реакції горіння хімічним способом пожежегасіння.Для гасіння пожеж використовують:
· вогнегасні властивості води;
· вогнегасні піни;
· гасіння інертними газами;
· тверді вогнегасні речовини;
· рідкі вогнегасні речовини;
· автоматичні стаціонарні установки;
· первинні засоби гасіння пожеж.
Пожежа припиняється тоді, коли припиняється дія будь-якого компоненту, що приймає участь у процесі горіння.
Процес горіння можна припинити шляхом:
- зниження кількості горючої речовини;
- зменшення кількості окислювача;
- збільшення процесу активації енергії в полум'ї.
До основних способів припинення процесу горіння можна віднести слідуючі методи:
- припинення надходження окислювача (кисню) до осередку горіння;
- розбавлення повітря негорючими, інертними газами;
- зниження температури горючої речовини до рівня, нижчого за температуру спалахування;
- ізоляції вогнища пожежі від доступу повітря;
- зменшення концентрації горючих речовин шляхом розбавлення їх негорючими матеріалами;
- інтенсивного гальмування швидкості хімічної реакції (інгібування);
- механічного зриву полум'я сильним струменем води, порошку, газу.
На цих методах і способах базується припинення процесу горіння за допомогою вогнегасних речовин та технічних засобів пожежогасіння.
Добір тих чи інших способів і методів гасіння пожеж, а також добір вогнегасних речовин та їх носіїв визначають у кожному конкретному випадку залежно від масштабу загоряння, особливостей горючих речовин і матеріалів, а також стадії розвитку пожежі.
До засобів гасіння пожежі належать:
- вода й водяна пара;
- хімічна й повітряно-хімічна піна;
- інертні і негорючі гази;
- галоїдні вуглекислотні сполуки;
- сухі порошки;
- пісок, щільна тканина — повсть та азбест.
Універсальних вогнегасних засобів не існує. Тому для припинення процесу горіння однієї і тієї ж речовини у ряді випадків використовують різні вогнегасні засоби. При доборі засобів пожежогасіння треба виходити з можливості отримання найкращого вогнегасного ефекту при мінімальних затратах.
До первинних засобів пожежогасіння належать:
· вогнегасники;
· пожежні крани-комплекти, ручні насоси
· лопати, ломи, сокири, гаки, пили, багри;
· ящики з піском, бочки з водою;
· азбестові полотнища, повстяні мати та ін.
Первинні засоби пожежогасіння розміщують на пожежних щитах, які встановлюють на території об’єкта з розрахунку один щит на 5000м2. Вони мають бути пофарбовані у червоний колір, а пожежний інструмент у чорний.
Серед первинних засобів пожежогасіння найважливішу роль відіграють вогнегасники різних типів: водяні, водо-пінні, порошкові, вуглекислотні, газові.
Залежно від способу транспортування вони бувають: переносні (до 20 кг) та пересувні (до 450 кг).
Залежно від об’єму вогнегасники бувають малолітражні (до 5л), ручні (до 10 л), пересувні (понад 10л).
Вогнегасники маркують буквами, що означає їх вид та цифрами, що визначають їх об’єм.
Найбільш перспективними є порошкові вогнегасники, які застосовують для гасіння лужних металів, ЛЗР і ТР, електрообладнання, що горить під напругою до 1000В, твердих та газоподібних речовин.
Найбільш розповсюдженими є:
ОП-1, ОП-2, ОП-9, ОП-10 — переносні;
ОПА-50, ОПА-100 — пересувні.
Вони відрізняються між собою лише складом порошку та пристроєм для його подачі.
Вуглекислотні вогнегасники застосовуються для гасіння загорянь на машинах, автомобілях і для невеликих об’ємів нафтопродуктів, а також електроустановок під напругою до 1000В.
У корпусі вогнегасника міститься вуглекислий газ у рідкому стані під високим тиском 6мПа (ручні) і 15 мПА (переносні). У горловині балону змонтований спеціальний пусковий пристрій із сифонною трубкою, який приводиться у дію за допомогою вентильного або пістолетного пристрою. Виходячи з балону назовні, зріджений двооксид вуглецю перетворюється на снігоподібну масу за температури – 80?С.
Вибір типу вогнегасника визначається розмірами загоряння і можливих осередків пожеж.
12.Гарантії прав громадян на ОП при укладанні трудового договору, трудової угоди.
Права на безпечну працю забезпечуються тим, що держава закріплює за собою функціїуправління охороною праці. Держава гарантує відповідні права працівників на безпечнупрацю та встановлює обов’язки роботодавців на забезпечення відповідних умов працінайманих працівниківСтруктура прав працівників і обов’язків роботодавців, що забезпечують гарантіюгромадян на охорону праці, зображена на мал. 1.Права громадян на охорону праці при укладенні трудового договору (стаття 5 закону „Проохорону праці”).Умови трудового договору не можуть містити положень, що суперечать законам таіншим нормативно-правовим актам з охорони праці.
При укладанні трудового договору громадянин має бути проінформований власником під розписку про умови праці на підприємстві, наявність на робочому місці, де він буде працювати, небезпечних і шкідливих виробничих факторів, які ще не усунуто, можливі наслідки їх, впливу на здоров`я та про його права і пільги компенсації за роботу в таких умовах відповідно до законодавства колективного договору. Закон України про обов`язкове, державне, соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві, які спричинили втрату працездатності.
Однією з гарантій є й те, що згідно зі ст. 153 КЗпП працівник має право відмовитися від дорученої роботи, якщо створилася виробнича ситуація, небезпечна для його життя чи здоров'я або для оточуючих його людей і навколишнього середовища. Факт наявності такої ситуації підтверджується фахівцями з охорони праці підприємства за участю представника профспілки й уповноваженого трудового колективу, а за період простою з цих причин не з вини працівника за ним зберігається середній заробіток.Працівник має право розірвати трудовий договір за власним бажанням, якщо власник не виконує законодавство про охорону праці, умови колективного договору з цих питань. У цьому випадку працівникові виплачується вихідна допомога в розмірі, передбаченому колективним договором, але не менш 3-місячного заробітку (ч. 3 ст. 38, ст. 44 КЗпП).На час припинення експлуатації підприємства, цеху, дільниці, окремого виробництва або обладнання органом державного нагляду або службою охорони праці працівникам гарантується збереження місця роботи. Працівникам, зайнятим на роботах з важкими і шкідливими умовами праці, надається право на додаткові пільги і компенсації. Вони безкоштовно забезпечуються лікувально-профілактичним харчуванням, молоком або рівноцінними харчовими продуктами, газованою солоною водою, мають право на оплачувані перерви санітарно-оздоровчого призначення, скорочення тривалості робочого часу, додаткову оплачувану відпустку, пільгову пенсію, оплату праці в підвищеному розмірі та інші пільги і компенсації, що надаються у передбаченому законодавством порядку. Власник також може за свої кошти додатково встановлювати працівникам за колективним договором (угодою, трудовим договором) пільги і компенсації, не передбачені чинним законодавством.Гарантійною нормою є й те, що на власника покладається обов'язок безкоштовної видачі працівникам спецодягу, інших засобів індивідуального захисту, змиваючих і знешкоджуючих засобів, а якщо працівник був вимушений придбати їх за власні кошти, - компенсувати йому витрати.Серед гарантій прав громадян на охорону здоров'я під час праці особливо необхідно виділити обов'язок власника відшкодувати працівникові шкоду, заподіяну йому каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням трудових обов'язків.
