Для оцінки банківської діяльності найчастіше використовується метод коефіцієнтів, котрі достатньо повно характеризують фінансову стійкість банків. Цей метод дозволяє відносно просто обчислити необхідні коефіцієнти і провести різнобічний аналіз діяльності банків.
Інтегральний метод оцінки фінансової стійкості банків дозволяє отримати узагальнюючий показник шляхом зважування базових фінансових коефіцієнтів на відповідні вагові коефіцієнти, які характеризують значимість кожного базового коефіцієнта.
Бально-рейтинговий метод зосереджується на вивченні окремих напрямів роботи банків: капітал, якість активів, ліквідність, доходність, менеджмент та чутливість до ринкового ризику.
Застосування факторного аналізу передбачає, що фінансова стійкість проявляється через інші параметри діяльності банків (ліквідність, адекватність капіталу, прибутковість), які можуть бути обчислені.
Індексний метод передбачає розрахунки окремих коефіцієнтів та узагальнюючого індексу.
В сучасних умовах широке використання отримали економіко-математичні методи, зокрема лінійного програмування (лінійні моделі), які дозволяють прогнозувати фінансову стійкість та економічний результат діяльності банків. Для таких досліджень відбирають декілька груп показників, які відображають:
- забезпечення власним капіталом і банківськими ресурсами;
- ділову активність
- ліквідність;
- прибутковість
Використання у моделі показників надійності, захищеності активів власним капіталом, мультиплікатора капіталу, доходних активів тощо дає лінійні рівняння фінансової стійкості банків, які мають високу надійність, оскільки значення коефіцієнтів детермінації достатньо високі.
Використання цього методу дозволяє:
- прогнозувати фінансову стійкість банків;
- враховувати зміни умов функціонування банківської системи;
- отримувати інформацію про адекватність цільових завдань;
- запобігати неплатоспроможності та банкрутству банків;
- встановити конкретні недоліки у роботі банків.
Визначення за допомогою цього методу найважливіших напрямків забезпечення фінансової стійкості банків передбачає проведення детального внутрішнього аналізу їх діяльності з метою проведення конкретних заходів і опрацювання шляхів підвищення рівня капіталізації, розширення спектра банківських послуг, удосконалення системи гарантування вкладів, поліпшення правового захисту усіх видів діяльності банків, практики оцінки ризиків тощо.
