Ефективність інвестиційних проектів оцінюється на основі показника грошового потоку, який формується за рахунок чистого прибутку та амортизаційних відрахувань у процесі їх реалізації.
Фінансовий аналіз дозволяє провести оцінку вартості грошей у часі шляхом проведення дисконтування (визначення теперішньої вартості) та нарощення (визначення майбутньої вартості грошових потоків у вигляді інвестиційних доходів і витрат) з використанням двох основних показників: «чиста приведена вартість» та «внутрішня норма доходності».
Чиста приведена вартість - це різниця між теперішньою вартістю суми чистого грошового потоку та сумою інвестиційних витрат за проектом.
Ставка дисконту (процента) індивідуально обирається для кожного проекту і суттєво впливає на кількісний показник відносної вартості чистого грошового потоку. Ставка дисконту це фактично мінімальний рівень норми прибутку інвестора.
Різний рівень інвестиційного ризику за проектами формує різні рівні інвестиційного прибутку, а відповідно і ставки дисконту, за якою розраховується сума чистої приведеної вартості. Якщо показник чистої приведеної вартості більший за нуль, інвестиційний проект може бути прийнято до реалізації і навпаки.
Показник внутрішньої норми доходності також широко використовується в процесі оцінки ефективності окремих інвестиційних проектів. Цей показник характеризує ставку дисконту, за якої дисконтована вартість чистого грошового потоку за інвестиційним проектом дорівнює теперішній вартості інвестиційних витрат за ним.
Позитивне інвестиційне рішення про реалізацію проекту на основі показника внутрішньої норми доходності може бути прийнято при умові, що значення цього показника перевищує ставку дисконту, яка дорівнює мінімальному рівню норми прибутку на ринку капіталу з урахуванням відповідного рівня інвестиційного ризику.
Для оцінки ефективності інвестиційних проектів, які розраховуються за даними про грошові потоки, використовуються показники: індекс доходності інвестиції (ІДІ), індекс прибутковості інвестицій (ІПІ) (та період окупності інвестицій (ПОІ) .
36. Основні етапи та процедури банківського інвестування
Інвестиційні операції на ринку ЦП мають різні цілі і стратегії. Процес інвестування в ЦП:
- визначення цілей, горизонту і форми інвестицій – визнач. цілі б-к оцінює свої вільні Р, які можна використати для інцест.
Б-к визнач. свій інвестиц. горизонт – проміжок часу прот. якого він має здатність розробити чітку стратегію та оцінити р-та, цілі інвест, визнач. форму інвестицій:
стратегічні
портфельні
- інвестиційний аналіз:
Фундоментальний вид дослідж. вкл.. 4 види досл:
макроек. аналіз
галузевий
аналіз фін стану
технічний
- формування управління портфелем ЦП;
Вивчаючи інцест. якість фінінструментів її поділ на інструменти ринку капіталів , корпоративні ЦП, довго строк. д-вні облігації
В окрему групу відносять ф’ючерсні контракти, опціони ЦП.
- оцінка ефективності інвестиційної діяльності.Зокрема управл портфелем ЦП визнач. на скільки реальні р-тати відпов. цілям інцест політики б-ку і на скяльки ефект. виявилась стратегія б-ку з форм і управл. фортфелем, яка дохідність за певний проміжок часу.
Банки інвестують кошти у ЦП з метою:
- збільшення доходів
- підтримання ліквідності
- диверсифікації операцій задля мінімізації ризиків і стабілізації доходів;
- формування контрольного пакету ЦП для управління об'єктом інвестування;
- розширення клієнтської бази, забезпечення присутності банку на нових ринках.
