Визволення України почалося під час Сталінградської битви (листопад 1942 — лютий 1943 р.). Перемога під Сталінградом відкрила можливість для наступу радянських військ в Україні. Першим населеним пунктом звільненим від фашистів стало Півнівка на Луганщині (18 грудня 1942 р.). Остаточне ж визволення українських земель почалося в ході Курської битви (5 липня—23 серпня 1943 р.). 23 серпня війська Степового фронту звільнили Харків. Протягом серпня - вересня 1943 року від німців звільнено Лівобережжя. У вересні-жовтні 1943 р. розгорнулася битва за Дніпро, кульмінацією якої було визволення від окупантів Києва. Визволення правобережної України почалося внаслідок Житомирсько-Бердичівської операції у грудні 1943 – січні 1944, українські війська створили можливість оточення ворожих військ на Корсунь-Шевченківському виступі; В результаті Корсунь-Шевченківської операції в січні – лютому 1944 було створено умови для подальшого визволення Правобережжя. Завдяки Рівненсько-Луцькій операції було звільнено Луцьк, Рівне, Проскурів, Тернопіль, Вінницю, Нікопольсько-Криворізькій - Нікополь та Кривий Ріг. Весною 1944р. було звільнено Херсон, Миколаїв, Одесу. Кримська наступальна операція почалась у квітня 1944, у травні Крим було звільнено. Улітку 1944 року розпочався заключний етап визволення України від німецько-фашистських загарбників. У результаті потужного наступу були оточені значні сили ворога під Бродами. Звільнення західноукраїнських земель: Завдяки Проскурівсько-Чернівецькій операції березня – квітня 1945 радянські війська вийшли в передгір’я Карпат; Львівсько-Сандомирській та Яссько-Кишинівській операції були розбиті гітлерівські армії «Південна Україна»); Завершилося визволення всієї території України Карпатсько-Ужгородською операцією у жовтні 1944 р.
Після закінчення Другої світової війни переважна більшість українських земель опинилася у складі однієї держави — УРСР. Україна вперше офіційно увійшла в світове співтовариство, що було засвідчено її участю в заснуванні ООН та іншими міжнародними акціями. Одним із важливих наслідків перемоги було продовження об’єднання українських земель, що підтвердили Тегеранська (1943 р.), Кримська (1945 р.) та Потсдамська конференції. Було підписано ряд договорів із сусідніми з Україною державами про врегулювання післявоєнних кордонів: 1945 – з Чехословаччиною про злиття Закарпаття з Радянською Україною та зафіксовано польсько-український кордон у договорі між СРСР і Польською Республікою, який мав проходити в основному по «лінії Керзона» з невеликими відхиленнями; 1947 р. – радянсько-румунський договір. Таким чином, після закінчення війни вперше за багато століть фактично всі українські землі увійшли до складу УРСР. Перемога над нацистською Німеччиною породила в українському народі сподівання на майбутнє поліпшення життя, але на жаль вони не справдились. З відновленням радянської влади багатьох людей було піддано утискам каральних органів, під підозрою знаходилися майже всі, хто перебував на окупованій території. Жорстокі репресії, табори Гулагу очікували значну частину військовополонених. Відбулася масова депортація національних меншин. Зокрема, в травні 1944 р. таку акцію було проведено в Криму, звідки виселили 165 тис. татар, 14,7 тис. греків, 12,4 тис. болгар, 8,5 тис. вірмен. З січня 1944 р. з Західної України була розпочата депортація осіб, підозрюваних у зв'язках з організаціями націоналістів. Незважаючи на це західний регіон отримав поштовх для модернізації та розвитку всіх сфер життя.
У1947 р. Польща вирішила назавжди покінчити з українським питанням. Приводом до цього стало вбивство вояками УПА заступника міністра оборони країни К. Сверчевського. У квітні 1947 р. підрозділи Війська Польського розпочали активну боротьбу із загонами УПА під назвою "Операція Вісла". Ліквідувавши основні підрозділи УПА та їх спільників, поляки приступили до насильницького переселення українців на західні та північні землі Польщі. До серпня 1947 р. було переселено 140,5 тис. осіб. У 1950 р. були депортовані останні 32 сім'ї. Українське населення розпорошили по всій Польщі з метою якнайшвидшої його асиміляції.
