Голод в Україні 1921—1923 рр.
Причини:
1) післявоєнна розруха; 2) неврожай, спричинений посухою 1921 р.; 3) політика воєнного комунізму, насаджувана більшовиками; 4) примусове вивезення українського хліба в Росію та експорт його за кордон; 5) використання московським урядом голоду як ефективного засобу придушення антибільшовицького повстанського руху в Україні.
Незважаючи на страждання мільйонів людей, більшовики замовчували факт голоду в Україні при розголошенні відомостей про голод у Росії; навіть під час голоду з України вивозилося продовольство і хліб під виглядом допомоги голодуючим Поволжя; Райони охоплені голодом були ізольовані від іншої частини України військові підрозділи перекривали всі шляхи сполучення між північними і південними губерніями, конфіскували продовольство в тих, хто прагнув провезти його на південь.
Наслідки:
- від 1,5 до 3 млн. жертв, смертність населення
· в умовах голоду повстанський рух позбавився підтримки селянства і пішов на спад;
· для більшовицького режиму голод став фактором, який втихомирював селян ефективніше, ніж каральні експедиції більшовицьких військ;
· за рахунок українського селянства більшовики вирішили проблему постачань продовольства в промислові центри і змогли втримати владу в умовах кризи.
Голодомор 1932-1933рр.
Причини:
- Завищені плани заготівлі хліба;
- Вилучення всього посівного фонду на державні поставки
– Безгосподарність у колгоспах, неякісна обробка зернових культур, загибель частини посівів
– Введення в дію «закону про п’ять колосків»
- Конфіскація продовольчих і посівних приватних запасів селян, подвірні обшуки селянських господарств
– Репресії та фізичне знищення місцевого керівництва за «злісне саботування» виконання плану хлібозаготівлі
– Заборона ввозити і вивозити продовольство з території України
– Заборона доставки в українські райони.
У 1930 році генсек ЦК ВКП(б) Йосип Сталін дав поштовх новій хвилі колективізації в СРСР. У квітні було прийнято Закон про хлібозаготівлі, згідно з яким колгоспи мусили здавати державі від чверті до третини зібраного збіжжя. Тим часом, внаслідок Великої депресії ціни на сільськогосподарську продукцію на Заході стрімко впали. Радянський Союз став на порозі економічної кризи. Було вирішено збільшити обсяги продажу зерна, внаслідок чого хлібозаготівельні плани різко і невмотивовано зростали, з колгоспів забирався майже весь урожай, що мотивувало селян відмовлятися від праці на землі, і породило масову неконтрольовану урбанізацію. Для боротьби з цим явищем в грудні 1932 року було в СРСР було запроваджено внутрішні паспорти.
У 1931 р. майже третина урожаю була втрачена під час жнив. У 1932 р. площа посівів в Україні зменшилась на одну п'яту. План же хлібозаготівель був піднятий на 44%. 7 серпня 1932 року з'явилася постанова ВЦВК і РНК СРСР «Про охорону майна державних підприємств, колгоспів і кооперативів та про зміцнення суспільної (соціалістичної) власності», відома під назвою «Закон про п'ять колосків», яким фактично людям було заборонено володіння їжею. В республіці почався голод. У березні 1933 р. ним було охоплено 103 з 400 районів.
Наслідки:
- Смертність населення;
- численні випадки канібалізму, трупоїдства, хвороби; вимирання сіл, заборона селянам просування до міст; переселення сімей з інших республік СРСР на обезлюднілі землі
- Остаточно зламаний опір селян впровадженню колгоспної системи
- загинуло від 7 до 10 млн. осіб
- на декілька поколінь голодомор інплантував у свідомість селянства соціальний страх, політичну апатію і пасивність.
- голод перервав розвиок української національної еліти, призупинив "українізацію" міст Сходу і Півдня України
26 – 28 листопада 2006 р. був прийнятий закон україни «Про голодомор 1932-1933рр» який визначав голодомор штучно створений радянським керівництвом, спрямований на винищення українського народу.
