Війна з Польщею, незважаючи на значні успіхи українського війська, усе більше переконувала Б. Хмельницького в тому, що самим їм не звільнитися від польського панування. Проте припиняти боротьбу він не збирався. Тому Б. Хмельницький активно шукав сильних союзників. Хмельницький вирішив обрати «менше зло», звертаючись з проханням про допомогу до Москви. Московському царству була вигідною така пропозиція, з точки зору його геополітичних інтересів: вона давала вихід до Чорного моря, ослаблювала давніх суперників — Кримське ханство, Литву та Польщу.
1653 р. Земський Собор у Москві прийняв рішення, щоб «гетьмана Богдана Хмельницького і все Військо Запорізьке з містами і землями взяти під государеву руку». 31 грудня 1653 р. Москва оголосила війну Польщі, а московські посли при були до Переяслава. В січні 1654 р. в Переяславі відбулася генеральна військова рада, на яку прибули представники від полків та різних верств населення України. На раді були присутніми 12 полковників та 5 генеральних старшин на чолі з гетьманом. Деякі російські боярини відмовилися визнавати об’єднання, так само як і київський митрополит і духовенство, деякі полки, а також найближчі сподвижники Хмельницького Іван Богун та Іван Сірко. Не зважаючи на це, присяга відбулася. Учасниками ради були близько 300 осіб.
Основні умови: цар зобов'язався зберегти всі права і звичаї українського козацтва і народу; всі українські маєтки залишалися навіки за їх справжніми власниками і не могли бути відчужені на користь держави або якої-небудь іншої особи; гарантувалося невтручання Росії в українське судочинство і внутрішні справи українського козацтва. Цар затвердив всі домовленості з Україною, додав до них і пункт про те, що все українське чиновництво і військові начальники прирівнюються по своєму положенню і правам до російського боярства і дворянства.
Присяга населення України, яке знаходилось під владою Б. Хмельницького, відбувалася в січні-лютому 1654 р. у майже 200 містах і містечках. Всього у книгах присяги записано більше ста тисяч чоловік. У цілому народ віднісся до присяги схвально. У ряді випадків присягу примушували складати. Документально рішення Переяславської Ради було закріплено так званими Статтями Богдана Хмельницького або Березневими статтями (в березні 1654 p.).
Під час підписання Березневих статей і Переяславського договору з боку гетьманського уряду були допущені певні прорахунки. Москва скористалася тим, що в умовах договору чітко не визначалася форма відносин між Україною і Москвою; московський уряд не присягнув у тому, що він буде виконувати свої зобов'язання; Б. Хмельницькому варто було б обмежитися особистою присягою, а не дозволяти присягати всьому народу; помилкою був і дозвіл мати російських воєвод в українських містах, а також збір податків на користь царя в Україні.
Укладення Переяславського договору стало поворотним пунктом в історії України, Росії та всієї Східної Європи. Московія перетворювалася на велику європейську державу. З'єднання України з Росією справило величезне враження на всю Європу, на сході якої раптом з'явилася найбільша держава, з політикою якого тепер доводилося рахуватися всім європейським країнам.
