Битва під Берестечком (червень 1651) - найбільша битва Національно-визвольної війни, яка відбулась біля містечка Берестечко між Військом Запорозьким під командуванням Богдана Хмельницького та союзним йому кримськотатарським військом Ісляма III Ґерая з одного боку та армією Речі Посполитої під командуванням Яна Казимира II з іншого. Польська армія налічувала до 300 тисяч, чисельність козацької армії була 100 тисяч, кримсько-татарської – приблизно 40 тисяч воїнів. Війська Богдана Хмельницького завдали рішучого удару і битва мала от-от завершитися перемогою для українців, татарські війська несподівано вийшли з бою і покинули свою позицію. Побачивши це, Хмельницький кинувся слідом за татарами, сподіваючись переконати їх повернутися на поле бою. Але татари взяли гетьмана і писаря Виговського у полон. Хан заявив, що дізнався про таємні переговори гетьмана з Москвою і що не може допустити їх союзу і вимагав ухвалення гетьманом турецької протекції.
Козацькі війська, побачивши гетьмана, що віддаляється, повернули слідом за ним. Побачивши свою неминучу поразку, козацька піхота почала з боєм відступати до боліт, де змогла сховатися. Відходом козаків з поля бою командував Іван Богун. Захопивши весь козацький обоз з артилерією, поляки святкували перемогу. Після битви під Берестечком центром концентрації українських військ стала Біла Церква. Вже на початку жовтня тут стояла боєздатна українська армія. Однак ні поляки ні українці не зважилися продовжити війну й розпочали переговори. Внаслідок битви Хмельницький був змушений прийняти Білоцерківський мирний договір, підписаний під Білою Церквою 28 вересня 1651 р. За умовами договору влада гетьмана обмежувалася Київським воєводством, йому заборонялося самостійно вступати в які-небудь зовнішні стосунки і він зобов´язувався розірвати союз з Кримським ханством, реєстр скорочувався до 20 тис. Польська шляхта поверталася до України, а селяни і козаки повинні були повернутися в кріпосний стан.
Білоцерківська угода викликала велике невдоволення широких народних мас і радикального угруповання козацької старшини. палахнуло повстання Корсунського полку, наростала хвиля соціальної боротьби, в ході якої українське селянство намагалося скинути із себе ярмо підданства і масово покозачувалось. Такий мир не міг бути міцним, і це розуміли всі, посилено готуючись до нової війни. Через декілька тижнів війська Хмельницького і кримського хана Іслам-Гірея атакували 30-тисячну польську армію під Батогом на Вінниччині. Поляки були оточені та повністю розбиті.
