З політичної точки зору Запорізька Січ була фактично зародком майбутньої української держави. Запорозька Січ мала подвійний поділ - військовий і територіальний.
Козацтво поділялося на полки чисельністю 500- 1000 осіб. Полки складалися з сотень. А декілька сотень у свою чергу складали курінь. Усе козацьке військо очолював гетьман (з часів Б. Хмельницького), а запорожців - кошовий отаман. У військовому плані Січ складалася з 38 куренів, а територіально - з 8- 10 паланок. Вступ і вихід з Січі були добровільними. Прибульцеві міняли ім'я, аби приховати минуле втікача. На Січі поряд із повноправними козаками були й новаки - джури, молодики. Протягом трьох років вони не могли брати участь у виборах старшини і, як правило, прислужували бувалим козакам. Загалом Військо Запорізьке можна поділити на січових козаків - нежонатих, і волосних - сімейних козаків, які більший час жили за межами Січі, де займалися господарством.
Життя запорізького козацтва будувалося на демократичних засадах, однак все ж існувало соціальне розшарування серед козаків, що визначало й їхню політичну нерівність. Панівну верству Запорозької Січі становили власники великих зимівників, водяних млинів, чумацьких валок тощо. Нижчою верствою була голота — маса бідняків, позбавлених засобів виробництва і власного житла. Існував прошарок дрібних власників. Із середовища багатого козацтва виходила правляча верхівка — старшина. Січ називають «козацькою республікою».
Законодавча влада: найвищий орган влади - січова (військова) рада. Головна функція: реалізації колективної волі товариства. У роботі січової ради брали участь усі козаки, які на той час перебували у Січі. Кожний мав однакове право голосу. Інколи ради проводились і на репрезентативній основі представників від куренів або ж винятково старшинські. Зібрання козаків з їхньої ініціативи називалося чернецькою радою. На розгляд ради виносилися найважливіші питання життєдіяльності козацького товариства: встановлення козацького устрою, вирішення питань про участь війська у війні, обсяг і характер повинностей Запорозького війська, ведення переговорів із представниками інших країн, заслуховувалися звіти вищих керівників.
Козацька адміністрація - військовий суддя, військовий отаман, хорунжий, гармаш, полковник, писар, осавула та ін. Контроль за їхньою діяльністю здійснювала козацька рада. Нерідко рада виступала і як вища судова інстанція у найбільш складних справах.
Виконавча влада: кошовий отаман і старшина. Загальна козацька рада, збираючись тричі на рік (на Новий рік, Великдень і Покрову), обирала старшину, затверджувала плани походів, вирішувала питання стосунків з зарубіжними країнами, розподілу землі тощо.
Правова система: На відміну від усієї території України, де діяли Литовський статут і укази королівської влади у Січі найважливішу роль грало власне козацьке право. Воно було неписаним, оскільки козаки вважали, що будь-які писані закони так чи інакше обмежать їхню волю. Козацьке право фіксувало стан стосунків, які вже склалися, затверджувало військово-адміністративну організацію, порядок землекористування, кваліфікувало види злочинів, покарань та ін.
Захист православної віри слугував потужною ідеологічною основою життя Запоріжжя. На Запоріжжі при церквах діяли школи, де діти козаків навчалися письма, церковного читання, співу та музики. Ще одним показником розвитку культури на Січі було шанобливе ставлення запоріжців до книги. Звичайно, купувати та дарувати книги могли дозволити собі лише заможні козаки.
