В умовах роздробленості набирала сили тенденція економічного і політичного об’єднання. Об'єднання Галичини і Волині було здійснено волинським князем Романом Мстиславичем у 1199 році після смерті останнього галицького князя з роду Ростиславичів. Роман Мстиславович - праправнук Володимира Мономаха, правив у 1199-1205 pp, прийшовши до влади, він змінив західні кордони князівства, у зовнішній політиці підтримував тісний союз із Візантією та Угорщиною, мав тісні зв'язки з Римським Папою Інокентієм ІІІ, був споріднений з імператором Священої римської імперії.
У 1203 році князь Роман завдав поразки своїм суперникам із Суздаля й оволодів Києвом, отримавши під владу всі, за винятком Чернігівського, українські князівства: Київське, Переяславське, Галицьке та Волинське. Основні сили князь витрачав на боротьбу з боярством, шукаючи підтримку серед простого люду. Перемога над боярською верхівкою сприяла зміцненню княжої влади, і Роман розпоряджався всією територією над Дністром, Сяном і Бугом. Він відстоював православну віру і відмовився від пропозиції папи Римського надати йому корону короля Руського в обмін на перехід до католицтва. Ходив з походами проти половців, литовців, а під час походу проти Польщі біля Завихвоста загинув. Територіальне об'єднання, яке він створив, протрималося всього шість років — занадто короткий час. Однак літописці все одно називають його «великим князем», «самодержцем усієї Русі» та «царем в Руській землі».
Галицькі бояри не були зацікавлені у відновленні єдиного Галицько-волинського князівства та організували заколот, унаслідок якого вдова Романа Мстиславича Ганна з малолітніми синами змушена була бігти з Галич. Почався період міжусобних воєн та іноземного втручання.
Лише у 1238 р. Данило зміг оволодіти Галичем, перемігши об'єднані сили тамтешнього боярства, угорських і польських феодалів. Волинські землі отримав Василько, хоч обидва князівства існували як єдине ціле. Внутрішня політика Данила Галицького була скерована на посилення держави. Данило Галицький приділяв велику увагу внутрішньому розвитку своїх земель, розбудові міст. У 1256 р. був заснований Львів. Князь укріплював міста та зводив фортеці нового типу, реорганізовував війська.
У 1238 р. Данило подолав натиск німецьких лицарів-хрестоносців, завдавши їм поразки під Дорогочином. У 1239 р. до князівства було приєднано Київ. Зміцнювалася православна церква, розвивалася культура. Проте діяльність Данила Галицького була перервана татаро-монгольською навалою. У 1245 р. біля міста Ярослава князь завдав нищивної поразки об'єднаним польсько-угорським військам, проте одночасно боротися на заході з поляками й угорцями, а на сході з монголо-татарами князь не мав можливості. Головну небезпеку становили монголо-татарські орди. У 1246 р. Данило був змушений визнати себе васалом Золотої Орди. В місті Сараї він отримав підтвердження на князювання.
Данило В 1253 р. Данило звернувся за допомогою до Римського папи Інокентія IV, прагнучи отримати підтримку проти монголо-татар, заради чого погоджувався на перехід своїх володінь під церковну юрисдикцію Риму. Папа прислав Данилу Галицькому королівську корону, але реальної військової допомоги проти ординців не надав, тож союз між Галицько-Волинським князівством і Римом не отримав подальшого розвитку, а монголи продовжували тероризувати населення західних земель.
У 1264 р. Данило Романович помер. Після його смерті князівство знову втрачає свою єдність: землі поділено між нащадками князя - Левом, Мстиславом і Шварно. Найпослідовніше продовжував державницьку політику батька Лев Данилович (1264-1301), який приєднав до своїх володінь Закарпаття та Люблінську землю, завдяки чому територія Галицько-волинської держави стала найбільшою за всю свою історію.
За наступника Лева - князя Юрія І (1301-1315), Золота Орда втрачала владу над підкореними територіями. Юрію вдалося скористатися цією сприятливою обставиною для зміцнення власних позицій. Юрій прийняв королівський титул і назвав себе «королем Русі та князем Володимири», стабілізував суспільний розвиток, розвивав міста, підносив торгівлю та економічний добробут та міжнародний авторитет. 1303 р. була встановлена окрема Галицької митрополії.
