Вирішальна відмінність між читою конкур. та чистою монополією(ЧМ) полягає у своєрідності кривої попиту:якщо для конкур-ї фірми вона має абсол.еластичний хар-р(пряма лінія), то для ЧМ-та – спадний хар-р. Це суттєво впливає на розробку моделі поведінки монополіста на ринку при виборі обсягів вир-ва. Ціна реаліз-ї додаткової од-ці прод-ції для монополіста завжди перевищує додат-вий доход, отриманий від її продажу(граничний доход). Виробник не зможе продати більше продукції без зниження ціни на неї. Проте він буде змушений одночасно знизити ціну не тільки на додаткову од-цю прод-ї, а й на весь обсяг продаж. Якщо на конкур-му ринку гран-й доход продавця форм-ся лише за рах-к виграшу від збільшення обсягу продаж, то для ЧМ-та цей виграш зменш-ся на розмір програшу від зниж-ня ціни на попередній обсяг проданої продукції.
Монополіст максимізує прибуток, випускаючи таку кількість продукції, за якої граничний виторг дорівнює граничним витратам (MR = MC). Монополіст максимізує прибуток, якщо обсяги вир-ва менші, ніж це могло бути на конкур-му ринку(Q1<Q2). При цьому він реалізує прод-цію за цінами, що перевищують середні витрати для запропонованого обсягу продаж (ATC) і отримує ек-ний прибуток. Що ж до ціни, яку править монополіст, то вона визначається висотою кривої попиту в точці випуску, що дає максимум прибутку. Така ціна завжди вища за граничні витрати, тобто Р > МС.
Оск-ки вступ у галузь, де панує монополіст, заблоковано, то для нього немає загрози з боку конкур-тів, які, збільшивши пропоз-ю та відповідно пересунувши її криву вправо, знизили б ціну рівноваги та ліквідували ек-ний приб-к. На відміну від конкур-ї фірми монополіст має змогу як у короткотерміновому, так і у довг отер-му періоді отримувати ек-ний прибуток.
