Основне питання філософії – це питання про співвідношення буття і мислення, матерії і свідомості, природи і духу, матеріального та ідеального тошо. Це питання є основним тому, що вирішення всіх філософських проблем так чи інакше в кінцевому рахунку виходить саме з цього співвідношення.
Основне питання філософії – це питання про співвідношення буття і мислення, матерії і свідомості, природи і духу, матеріального та ідеального тошо.
Дві сторони питання філософії: 1) про природу і сутність світу, що лежить в основі світу матерія чи ідея духу свідомості. 2) про пізнавальність світу.
Матеріалізм – це вчення, яке за основу світу бере матерію, яка в своєму розвитку доходить до свідомості людини і тому є первинною по відношенню до них. ( давнього. Фаліс, Демокріт, Епікур, давньорим Лукрецій Карл, анл. Філософ Бекон, томас Гоббс, Джон Локк, франц – Гільвецій, Гольбах, Дідро, нім – Маркс, Енгельс., рос – Ленін.
Ідеалізм – це вчення, яке за основу світу бере духовне начало (ідея, дух, світ ідей, абсолютна ідея, світовий розум, світова воля, свідомість), яке породжує матеріальний світ і тому є первинним по відношенню до нього.
Обєктивний ідеалізм – це вчення, яке за основу світу бере духовне начало, яке існує незалежно від свідомості людини і яке породжує світ. (Сократ, Платон, Арістотель, Гегель, Лейбніц)
Субєктивний ідеалізм – це вчення, яке за основу світу бере свідомість окремої людини, тобто суб’єкта. (Джордж Бертлі – засновник,
Передумови появи ідеалістів – це двояке відношення людини до природи. З одного боку людина відноситься до природи як такої, яка в своєму розвитку прийшла до свідомості людини, а з другого боку людини відноситься до природи, яка була перетворена самою людиною. Але безпосередньо ідеалізм був спричинений гносеологічними та соц. – економ поглядами.
Гносеологічні творення ідеалізму – однобічний підхід до пояснення дійсності, це перебільшення абсолютизація якоїсь сторони, грані.
Сенсуалізм – вчення, яке перебільшує роль відчуттів в процесі пізнання світу людини і недооцінює в цьому процесі роль розуму.
Раціоналізм – це течія, яка перебільшує роль розуму в процесі пізнання і недооцінює роль відчуттів в цьому процесі.
Соціально – економічні корені ідеалізму – це поява приватної власності на засоби виробництва, експлуатація людини людиною, відокремлення розумової праці від фізичної, а також зацікавленість певних соціальних груп, класів в однобічному їхньому поясненні дійсності.
Проміжні рішення 1 сторони.
Дуалізм – (від. лат – двойственный) – це вчення за основу світу бере 2 начала: матеріальне та духовне. При цьому пріоритет надається духовному началу, воно розглядається як ефективне, творче, в той час як матеріальне начало вважається інертним, пасивним. (Рене Декарт, Вольт)
Деїзм – це вчення згідно з якого Бог створив світ і більше до нього не вертається, а далі світ розвивається за законами механіки. (засновник – Чербелі, прибічники – Вольтер, наближався до деїзму Руссо.
Пантеїзм – це вчення, яке ототожнювало Бога і природу. Згідно з пантеїзмом Бог створюючи природу, сам ніби розлився в ній і вже із середини визначає її розвиток. (Бенедіт, Спіноза, Кузанський, Жордано Бруно)
Друга сторона питання.
При вирішенні другої сторони основного питання філ.-ї про пізнаваність світу філософи поділились на нозологічних оптимістів та агностиків.
Гносеологічні оптимісти – філософи, які вважають, що людина здатна пізнавати світ рухаючись від сутності 1-го порядку до сутності 2-го порядку і т.д. Значну частину групи складають матеріалісти, а також входять деякі ідеалісти (Лейбніц і Гегель)
Агностицизм – це вчення, яке заперечує можливість пізнання людиною сутності речей і явищ світу. Вважають що людина не здатна пізнати сутність речей і явищ світу.
