16. Причини триразового підтвердження вибору Івана Виговського.

Перший раз Виговського обрали 26 серпня(5 вересня н.с) 1657.
“зібралася старшина: обозний, судді військові, осаули і сотники і “все поспільство” на другу раду на двір гетьманича Юрія, ... 
І того ж дня, не розходячися з ради, вибрали всім військом на гетьманство писаря Івана Виговського, і дали йому гетьманську булаву, 
примовляючи: “Доки виросте (“возмужаетъ”) Богданів син Юрій Хмельницький і прийде в літа (будетъ въ возрастЂ), доти має відати 
військо і всяку розправу чинитиме писар Іван Виговський, і писатиметься гетьманом. Та ще на тій же раді ухвалили, щоб у війську зап., 
у них вільно було всім козакам торгувати вином і всяким питтям без всяких оплат (безпенно й безпошлинно)”
Після затвердження Виговського гетьманом царський уряд надіслав вказівки, що їх наводить М.Грушевський у так званому “циркулярі 
Лісницького”
1, 2. Трубецький і його “свита” має бути усім забезпечена, військо Ромоданського, що прибуде на Україну має бути 
забезпечене “квартирами”
3. Податки віддаються до казни царства
4.Воєводи розміщаються в Ніжені, Чернігові, Переяславі, Білій церкві... населення їх забезпечує.
5.В києві розміщаються стрільці, їм видаються землі на крамницю, на мешкання і на господарство
7.Реєстр зменшується до 10 тис, інші 50 будуть або міщанами, або перейдуть на царську службу
В зв'язку з такими новинами козаччина захвилювалася, висловлювались думки про перехід до хана чи короля і врешті-решт було 
оголошено нову раду в Корсуні
Рада у Корсуні 11 (26) жовтня 1657
“Була у гетьмана Ів. Виговського з полковниками і всією старшиною (начальними людьми) із черню рада під Корсунем у полі 
11 жовтня. На раді гетьман булаву покладав і гетьманство здавав, так говорив війську: “По нинішній день моя робота вам, війську 
Запорізькому, а нині вибирайте собі гетьманом кого хочете; я за ласкою божою і в ряду пробуду, а гетьманом бути не хочу”. І таке 
сказавши поїхав з ради геть. Догонили його значні люди (лутчие люде) і чернь під городом Корсунем, стали його прохати, щоб був у 
них гетьманом далі, і він на їх прохання прийняв гетьманство й булаву. На тій же раді (ис тое рады) гетьман, вся старшина і чернь 
постановили і вислали до в. г-ря мене, Ю. Миневського — просити щоб в. г. велів потвердити гетьмана на гетьманстві і все військо 
запорізьке укріпити в своїй милості, за попереднім договором, з чим прийняв у підданство Б. Хм. і все військо Зап) А ми йому вірні неодступні во віки”
На Корсунський раді гетьмана було переобрано і взято підтримано було курс на оборону козацьких вольностей. Тут же було укладено 
українсько-шведську угоду.
Зростає напруження у українсько-московських відносинах. Москва починає шукати собі більш “зручного” гетьмана.
Московський воєвода їде на Полтавщину до Пушкаря, щоб остаточно визначити його позицію. Як виявилось, Пушкар згоден був на все 
заради булави. Москва дізнається, що не всі запорожці задоволені вибором Івана Виговського в гетьмани. Воєвода їде на січ і веде 
розмову з Яковом Барабашем. Йому теж обіцяє булаву. Таким чином, самі цього не знаючи, обидва починають боротьбу проти 
Виговського. Виговський запрошує Пушкаря до Чигирина. Але він не відповідає на запрошення. Тоді Виговський збирає військо та йде 
з нам на Полтаву. Але вчасно отримавши інформацію про наступ Івана на Полтаву, Мартин Пушкар біжить на територію Московії.
Іван Виговський закликає усе козацтво на раду в Переяслав. Козацька старшина втретє підтверджує Виговського на посаді гетьмана 
(лютий 1658 року)
На початку лютого 1658 року в Переяславі була скликана представницька рада, яка мала підтвердити легітимність гетьманства 
І.Виговського, котрий прибув з супроводом 7 (17) лютого. З полковників були присутні: миргородський Лісницький, переяславський 
Кульбака, Филон Джалалій, іркліївський Матвій Папкевич, чернігівський Силич, ніжинський Гуляницький, київський наказний 
Дворецький, білоцерківський Люторенко, канівський Іван Стародуб, уманський Ханенко, паволоцький Суличич.
Отже, причиною триразового підтвердження гетьманом І.Виговського є зміни у зовнішній політиці Московії, щодо України. Саме 
пункти царя, щодо зменшення “козацької вольниці” у вересні 1657 призвели до Корсунської ради. Незгода козаків з царською позицією 
привела до конфронтації: спочатку більш-менш прихованої(підтримка Пушкаря і Барабаша), згодом — відкритої (Конотопська битва). 
Спроба І.Виговського зменшити напругу і вирішити проблему легітимності гетьманської посади — це Переяславська рада у лютому 
1658 року.