. З «Хроніки» польського автора М. Бєльського
дізнаємося, що у 1489 р. козаки супроводжували польське військо в поході проти татар. У 1492 р. кримський хан Менглі-Гірей скар-
жився Великому князю литовському, що українські козаки атакували турецьку військово-морську галеру під Тягинею і визволили
українців, захоплених у полон і проданих у рабство. Як писав професор Михайло Грушевський, це була перша в історії офіційна згад-
ка про дії козаків на морі й офіційна згадка про запорізьких козаків узагалі. Так - 1 серпня 1492 року відбувся похід запорізьких козаків
в Дніпровський лиман під проводом князя Богдана Глинського, Чингізіда і нащадка Мамая. Достеменно відомо, найперші згадки про
українське козацтво з`явилися в Західній Європі на рубежі XV-XVI ст. Одна з таких писемних згадок про козаків зустрічається в гену-
езькій хроніці за 1474 рік.Перші козацькі слободи розташовувались обіч сумновідомого татарського «Чорного шляху» вздовж річки
Тясмин, що біля Чигирина, річки Ташлик, що біля Сміли, а також річок Конилка та Гірський Тікич неподалік Умані. Отож колиска
всього козацтва знаходиться на території сучасної Київської, Черкаської та Вінницької областей України. Перша писемна згадка про
Запорозьку Січ з’являється в 1551 р. у хроніці польського історика Мартина Бельського, де міститься повідомлення, що в першій по-
ловині XVI ст. на Хортиці збиралися козаки для нагляду за переправами, промислом і боротьби з татарами. Для пізнішого часу джере-
ла дозволяють вважати першою з відомих Запорозьких Січей козацьку фортецю, зведену в 50-х рр. XVI ст. на острові Хортиця відо-
мим українським князем Дмитром Вишневецьким.