Першим абзацом можна задвинути про походження слова «козак», перші згадки козаків і все таке.Тепер трішки історіографії.Д. Яворницький називав важливим джерелом формування козацтва уходників, які жили в небезпечній зоні, тому мали бути завжди готовими до нападу. Ці уходники формували громади вільних людей на чолі з отаманом, котрі йшли в степи за рибою, бобрами, сіллю, дикими кіньми, іншою здобиччю.Перший український дослідник історії козацтва проф. В. Антонович вважає, що "козаки — місцевий стан без усякої ініціативи державної влади".
А американський історик проф. О. Пріцак вважає,що в II половині XV ст., після завоювання Криму і повної ісламізації татар, відомі нам з генуезьких колоній "козаки" подалися на північ і сформували біля Дніпровських порогів січовий осередок, щоб продовжити перервану боротьбу хреста проти півмісяця.(бачив як хрестоносців і лицарів)Їх ряди постійно поповнювали втікачі, які з різних причин (порятунок від закріпачення, втеча від суду – основні) залишали території, контрольовані польською та литовською владою і йшли в «дике поле». Сучасник-хроніст Грондський (XVII ст.), автор твору про Україну, так описував це явище: "Ті з руського (українського) народу, котрі... не хотіли терпіти ярмо і владу місцевих панів, ішли в далекі краї, на той час ще не заіюднені. і привласнювали собі право на свободу, засновували нові колонії, і, щоб відрізнятись від підданих, що належали руським (українським) панам, стали називатися кошками"Окремо варто згадати розбитих повстанців, починаючи з повстання Мухи(1490 р.) переслідувані законом => не мають іншого виходу як втекти.Побужжя, Запоріжжя і Середнє Подніпров’я погано освоєні => тут менший тиск магнатів, католиків і поляків взагалі =>сюди тікають з освоєних Галичини, Поділля, Волині, Полісся, північної Київщини, де відбувається процес активного закріпачення.Інше джерело людей – загони дрібної шляхти(в т.ч. панцирного боярства), які несли прикордонну службу в Речі Посполитій, та іноді здійснювали напади на татарські улуси у відповідь на їх атаки і просто для наживи. Ця військово – службова верства (це важливо!) теж іноді йшла в степи на довгий час.Також варто згадати неосілих/міських козаків, які влітку йшли в степ на промисли і в походи, а зиму переживали в фортецях і містах. Таким чином, міграція на Пд. була основою творення козацтва.
