Наслідником Августа був Тиберій (14-37рр.). Сенат його признав, але аристократичні кола – ні.Серед них готувався державний переворот. В Італії з’являється самозванець, який називає себе внуком Августа Агрипієм Постумом. +повстання римських легіонів і Іллірії та Германії, які вимагають виплату затриманих зарплат, зм`якшення дисципліни та відпуск у відставку ветеранів. Вони роблять спробу проголосити принцепсом племінника Тиберія Германіка. Тиберію вдається це придушити.Германарік намагається вівоювати у варварів германські терпторії, які відійшли від Риму у 9ст., робить три походи в глиб території (15р, 16р., 17р.) – доходить до Ельби (Альби), але утриматись не взмозі. Походи в зх.Германію припиняються після третього походу. Тиберій дає собі спокій. Він відзиває Германіка на східні кордони імперії; згодом був схоплений самозванець («внук Аігуста»), подавлені сепаратиські настрої серез римської аристократії.Для забезпечення свого становища Тіберій ззібрав всі преторіанські кагорти в Римі і побудуваав для них табір на окраїні _+ перестав збирати трибунні та центуріальні коміції, вибори магістратів переніс в сенат. Задля розвитку економіки, він скоротив кількість «видовищ» та продовольчі видатки, перетворив декілька східних царств в провінції, збільшив податки- це все викликало хвилю обурення в низів – спалахнули повстання.Також протягом 17-24р. спалахнули повстання в Африканській провінції на чолі з нумідійцем Такфарінатом.+21р. невдоволення в Галії та Фракії- Тіберій все подавив завдяки місцевій рабовласницькій знаті. Протягом наступних років локальні повстання продовжувались.Представники римської аристократії користувались цим. Часто протиставляли Тіберію Гертманііа, а коли останній помер в Сирії, то антитибеерівські рухи очолила його дружина, внучка Августа Агріппіна звинувачуючи Тіберія в отруєнні свого чоловіка. Тіберій не розгубився і за його сприяння був прийнятий закон « про образу величності», за яким Аргіппіна була відправлена в заслання, де і померла, а її сини були страченими.Останні свої роки Тиберії провів на о-ві Капреї. Його намісником в Римі став Сеян, який готував переворот проти принцепса, але і тут Тіберій викрив його і стратив. Крім того він стратив усіх його прибічників+деяких невинних людей.У 37р. Тіберій помер на Капреї.Сенат проголошує наступником Тіберія сина Германіка – Гая Цезаря ( Калігулу). Він для того, щоб закріпитися організовував розкішні видовища, роздачі преторіанцям та бідноті. Калігула швидко розтратив все, що «наекономив» Тіберій. В кінці всого принципату (який травав всього чотири роки) він важко захворів , від чого у нього почались проблеми з психікою. Калігула починає називати себе «земним божеством» і як кожне божество він хоче поклоніння. Через це у нього виникають конфлікти. Іудейське царство не хоче ставити в храмі бога Яхве в Єрусалимі статую Калігули. Це приводть його в шаленство і в божественних планах визріває жахлива помста, але він раптом помирає.В останні роки правління Калігула проводив дещо дивну політику: конфісковував майно сенаторів, багатих римлян на підставі доносів рабів. Це його й погубило. Серед знаті визріває заговір. В 41р. його вбивають. Аристократія хоче відновити республіку, але преторіанці цього не добзволяють і наступним принцепсом було проголошено Клавдія, дядька Калігули. Сталося все так, що після вбивства Калігули в його домі було знайдено бідного Клавдія, який ховався бо не розумів, що відбувається, але солдати, надибавши його, зробили імператором(бо він був єдиним родичем Августа).Спочатку сенат не хотів признавати Клавдія, але воїни його примусили. Принципат Клавдія тривав з 41-54рр. і був періодом укріплення імператорської влади.Капітуляція сенаторів і призначення Клавдія – політичний маневр зі сторони прихильників республіки.42р. –намісник провінції Іллірік – Каміл Скрибоніал розпочав повстання з метою відновити республіку.але на 3 день римські війська розгромили його і поклялись на вірність Клавдію. Той в свою чергу розправився з сенаторами, які виступили на боці повстання, репресував їх.Маси були проти республіки.Клавдій та наближені до нього (Нарцис, Паллант) це розуміли- в своїй владі спирались на армію та провінційну рабовласницьку знать. Клавдій любив провінціалів,дарував їм права. У 48 році він ндав права громадян галлам(едуї), дозволив їм засідати в сенаті.При ньому були створені для ефективнішого та зручнішого управління канцелярії, розширені права імператорських прокураторів в провінціях – право виносити судове рішення.Влаштовував ігри, видовища. Гладіатори билися на одному озері на човнах(навмахія), при чому на березі розташовувались війська, що ті не тікали.Перебудував гавань в Остіїз ціллю кращого постачання на ринок продуктів, перебудував наново водопровід.За його правління в якоті провінцій включені Мавританія, Британія, Фракія, Лікія, Памфлія. В залежність потрапляють Ольвія,Херонес, Боспорське царство зі столицею в Пантікапеї. Розпочинається війна з парфянами через прагнення закріпитися в Арменії. Під час свого правління Клавдій зазнав багато невдач , отруєний аристократами в 54р. Наступник – Нерон.
