Повстання на Сицилії. І - 136-132 рр. (приблизно).
Причина: завелика концентрація рабів (ос. сирійців) і погані умови їх утримання, римляни заплющували на це очі. На чолі – Евн. Початок: повстання рабів Дамофіла. Раби захопили владу і встановили монархію за зразком елліністичним – царем став Евн, названий Антіохом. У їх підпорядкування перейшли майже всі великі міста острова, Евн-Антіох навіть чеканив свою монету.В багатьох італійських і грецьких містах спалахують вогники повстань. Придушити повстання на Сицилії довгий час не вдавалося. Після захоплення іспанської Нуманції всі війська були кинуті на Сицилію, і після довгої облоги центри держави Евна-Антіоха впали. Консул Публій Рупілій очистив острів від повстанців.Хронологічно з повстанням на Сицилії пов’язане п. Арістоніка 132-130 рр., пов’язане зі смертю 133 р. пергамського царя Аттала. А. заповів П. ц. Риму, але Арістонік, його брат, був не згоден з заповітом + антиримські настрої та обіцянки Арістоніка проведення реформ. 130 р. консул Марк Перперна придушив повстання.ІІ – 104-101 – причини ті самі. Привід – у зв’язку з набором до війська, що пров. Марієм виявилось, що чимало римських союзників стали рабами. Сицилійський намісник Нерва звільнив лише 800 чол.. Спалахує повстання, царем обирають Сальвія, названого Трифоном, у Лілібеї – кер. Афініон, який визнає себе воєначальником Сальвія. Нерві не вдалося придушити повстання, римське військо, очолене Лукуллом перемагає рабів, яких було вдвічі більше. 102 р. Сальвій помирає, державу очолює Афініон, повстання набирає ще більших розмірів; наступного року римські війська на чолі з Манієм Аквілієм розбивають війська рабів, очолені Сатиром (Афініон загинув). Довгий час повстань на Сицилії не було.
Повстання Спартака. 73-71 рр. повстання рабів-гладіаторів
73 – початок в Капуї; загони Спартака отримують перемогу над військами Варінія і Клодія. Спартак організував дисципліноване військо, повстання охоплює майже весь південь Італії. Можливо, він планував вивести його за межі Альп – покинувши Італію, раби ставали вільними.72 р. між повстанцями починаються суперечки щодо програми дій. Рим відправляє своє військо для придушення повстання. Спартак уникнув поразки і йде на північ – біля Мутини він розбиває військо проконсула Лонгія, намісника Цизальпійської Галлії.Спартак під тиском війська змінює свої плани і йде на південь, плануючи підняти повстання на Сицилії, але – невдало; він уникає битви з військом Красса і повертається у Брундізію. Для придушення повстання з Македонія викликають Лукулла а також Помпея; Крас розбиває загони галлів, що відкололись від Спартака. 71 р. відбувається битва при Апулії, 60 тис. військо рабів розбите, частина втікає на північ, де їх розбиває Помпей.Повстання Спартака поглиблює кризу у сільському господарстві Італії – рабовласники втратили рабів, поля спустошені, міста розграбовані; страх купувати нових рабів-чужоземців.
