(
111 до н. е. —
105 до н. е.) — війна
Стародавнього Риму з
нумідійським царем
Югуртою. Війна була оголошена Римом за наполяганням верстви вершників у відповідь на масові вбивства римських й італійських громадян у місті Цирта (при захопленні його Югуртою). Римляни почали успішний військовий наступ, але Югурта, підкупивши римських командирів, домігся миру.У
110 до н. е. римляни відновили військові дії в
Нумідії. Проти Югурти був надісланий консул
Квінт Цецилій Метелл, що славився своєю непідкупністю. Від нього Югурта зазнав нищівної поразки
109 до н. е., після чого змушений був перейти до партизанської війни. У
107 до н. е. загони Югурти були розгромлені консулом
Марієм (остаточно — у 106 р.). Югурта втік, залежність Нумідії від Риму зросла, територія її була розчленована: західна Нумідія відійшла до мавританського царя
Бокха (за те, що він видав Югурту), Східна — до божевільного родича Югурти.У війні вперше проявилися здібності
Луція Корнелія Сулли як вправного воєначальника і дипломата при захопленні Югурти, що відображено на монетах того часу. Квінт Цецилій Метелл поїхав з тріумфом у Римі тягнучи своєю колісницею скинутого царя Югурту.Командувачі: Римська республіка ( Гай Марій, Сулла), Нумідія ( Югурта) Результат: Перемога Риму. Щодо територіальних змін, то до Мавретанії відійшла частина Нумідії.
Кімврська війна (
113-101 рр. до н. е.) — війна
Римської республіки в кінці
II ст. до н. е. із німецькими племенами
кімврів,
тевтонів і рядом кельтських племен, що вторглися на її землі.Кімврська війна стала першим зіткненням римлян із німецькими племенами. У першій битві в
113 до н. е. римські війська, що напали на кімврів були розгромлені в північно-східних Альпах, після чого кімври пройшли через
Рейн в
Галлію, де в
109 до н. е. завдали ще однієї поразки римським легіонам. Коли римляни восени
105 р. до н. е. спробували перепинити шлях племенам кімврів, германців і галлів, що приєднались до них, з Галлії до Італії, то дві римські армії були послідовно знищені поблизу
Араузіона. Тим не менше варвари відмовилися від негайного вторгнення до Італії, вважаючи за краще грабувати кельтську частину Галлії.Тільки в
102 до н. е. кімври,
тевтони, амброни і гельвети-тігуріни пішли до Італії, розділившись на 3 частини. Влітку того ж року тевтони і амброни були розгромлені консулом
Гаєм Маріем при
Аквах Секстієвих(
Нарбонської Галлії), а в
101 до н. е. при
Верцеллах (верхів'я річки
По) з'єднані сили консула
Марія і проконсула
Катула повністю знищили кімврів.Кімврська війна не привела до територіальних змін, однак її масштаби і кілька розгромлених римських армій справили велике враження на сучасників. У наступні століття римляни боялися вторгнення до Італії насамперед германців, не побоюючись численніших
кельтів. У ході війни римська армія була реформована, переходячи від ополчення громадян до професійного способу комплектування, що з одного боку підвищило її боєздатність, а з іншого — перетворило на самостійну політичну силу, яку згодом використовували римські полководці для захоплення влади.
РЕФОРМА ГАЯ МАРІЯ: Найперше Гай Марій приступив до реформи збройних сил (106-105 рр. до н.е.). Марій скасував попередній принцип комплектування легіонів, коли в армії могли служити лише громадяни, які мали земельну власність. Оскільки воїни і офіцери одержували певну платню, озброєння, обмундирування і харчування, вони не були обтяжені турботою про своє господарство, сім'ї. Строк служби становив 16 років. Після цього воїни могли йти у відставку і наділялись землею. Так формувалося постійне професійне добре навчене військо.Дещо змінено структуру війська. Основною бойовою одиницею залишався легіон, який поділявся на десять когорт. Когорта складалася з трьох маніпулів, маніпул — з двох центурій. У когорті було 500 або 600 осіб, отже, в легіоні — 5-6 тис. У кожній когорті були свої маніпули гастатів, принципів і тріаріїв. І озброєння, і місце в строю визначалися командирами, а не за майновим цензом. Кожний легіон мав свого срібного орла, номер і назву. В армії була встановлена жорстка дисципліна, солдати мусили постійно навчатися, працювати в таборі, прокладати дороги, споруджувати укріплення.В результаті військової реформи Марія замість громадського ополчення сформувалася професійна, добре навчена римська армія, чисельність її зросла,боєздатність значно посилилась.Реформа мала і значні політичні наслідки. Якщо раніше воїни прагнули якнайшвидше повернутись з військових походів додому, до господарства, сім'ї, то маріанські воїни перетворились у солдат-професіоналів, інтереси котрих були цілком пов'язані з армією. Вони прагнули нових походів, воєн, які обіцяли їм здобич і збагачення. Змінились і відносини між полководцем та військом, яке самовіддано служило обдарованим, хоробрим командирам у переможних битвах.
Солдати вірно служили полководцям не тільки у зовнішніх війнах — при потребі вони зі зброєю підтримували їхні політичні вимоги.Перехід до системи добровільної професійної армії немало сприяв виникненню громадянських воєн наступного періоду, наклав певний відбиток на весь хід внутрішньої боротьби періоду республіки. З реформованою армією Марій
102 до н.е. розбив тевтонів, а в
101 до н.е. у грандіозній
битві коло Варцелл у Північній Італії — майже повністю знищив близько 70-тисячну армію
кімврів. Марій досяг у державі великої влади і популярності. Всупереч тодішнім законам упродовж короткого часу (восьми років) його 6 разів обирали
консулом. Це був один з перших кроків до встановлення довготривалої військової диктатури. Військова реформа Марія сприяла перетворенню армії в серйозну політичну силу.
